Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПАВЛО МОВЧАН Відвологло, сизо, біло підступавсь похмурий ліс, і стирчали в полі стріли, ніби смерть гуляла скрізь... Та на цій сталевій ниві уцілілі реп’яхи підіймалися щасливо бадилиняччям сухим. Але вище них звелася гордоросла бугила — у якому вона часі коронована була? Обминули коси, стріли, посуш, пошесть вогняна... Й ми з тобою уціліли — в горлі зірвана струна... Уціліли ми з тобою, як трава при деревах... Задля чого стільки болю? Чорна тінь і білий прах? Дні високі, дні жорстокі, і ламкі з тобою ми зупинились — ані кроку — посередині зими... Зупинились, уціліли заворожені — в житті... Кружеляє в полі білім довкіл нас відвільга тінь... Задля чого мертві чати, Бугило, реп’яше-брате! Тут є час, немає ж нас... ОБЖИНКИ «БУЛО» — «НЕМАЄ»... ЗОЛОТІ ДУМКИ Дорога до щастя: Молитва — це найбільша сила на землі. Любов — це привілей Богом даний. Читання — це криниця мудрости. Думання — це джерело сили. Давання — життя закоротке, щоби бути самолюбом. Забава — це тайна вічної молодости. Сміх — це музика душі. Праця — дає нагороду в успіху. Ощадність — тайна забезпечення. Подала Христя Навроцька ...Нема вороття... І там над водою зоставив відбиток зі шкірою свій, колеса ж забрали дорогу з собою, згорнулася курява в жовтий сувій... І листя згорнулось, зосталась солома, і котиться слідом відлуння клубок... У згадках затримать не вдасться нікому, бо википів образ окропом з думок. І падає камінь в згвалтовану воду, і бризкає дзеркало сім’ям дрібним, глуху порожнечу відкривши на споді, де є площина, і нема глибини... І згорнуто землю від краю до краю, і вітер видмухує птахів з труби. І замість «було» є лиш вигук «немає!». А пам’ять твоя — то жебрацькі скарби. 12 НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top