Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
риси нашого народного мистецтва, як от колорит ність, вдале сполучення кольорів і тонів, ніжний тон кий смак, то матимемо збірність тих високих рис, які характеризують наше народне мистецтво. Все, що ви бачите перед собою — вишивані і ткані рушники, скатерки, картини, образи, мальовни че гончарство, вбрання — усе це та сама чарівна поезія нашої пісні, нашої думи, заспівана розмаїтими засобами, засобами вишивки, ткацтва, малярства, гончарства, тощо. Тут усе милує і чарує зір, усе співає по своєму, співає своїми барвами, кольоритом, формами. Оце і є радість людська. Ця радість супроводжувала лю дину завжди, допомагала їй жити й працювати, по легшувала перетерпіти лиху годину громадського та особистого горя, вчила надіятись і вірити, тішила в погожі дні. Оце і є саме життя народу. У наших глибоких щирих і зворушливих піснях, думах, казках, приказках, рушниках і картинах, як і в усіх формах народної творчості можна прочитати всю історію віковічного життя українського народу, його долю, вдачу, характер. Отака коротенька характеристика нашої народ ної мистецької культури. А тепер кілька слів про його життєві функції в народі. Усі, чи майже всі предмети народного мистецтва виконують в житті нашого народу не одну функцію, а дві або й три. Це функції ужиткові або утилітарні, обрядово-ритуальні та мистецько-декоративні. Візьмемо, наприклад, український рушник. Він побутує у кожній родині всюди і скрізь як ужиткова річ. Без нього в родині ніхто не обходиться. Рушни ком витирають руки , тіло, з ним ходять до корови, пораються біля посуду, тощо, він завжди був при руці, від слова ’’рука” пішла назва ’’рушник”. За кіль кістю рушників деякою мірою визначають рівень по бутової культури народу. Як ритуальну річ його вжи вали в усіх обрядах чи ритуалах: від народження людини до її смерті: на родинах, на хрестинах, на весіллі, під час зустрічі, провожаючи в дорогу, на віть труну в могилу спускають на рушниках. Особли во знаменну роль, навіть законодавчу відіграв руш ник на весіллі. Відіграв тут він чи не найголовнішу роль, бо саме слово "заручини” пішло від рушника. Як молодий чи молода, князь і княгиня ставали на рушник, це був апогей весілля. Не дарма про це складено багато пісень. Ось для прикладу одна з таких пісень: ’’Коли б мені, Гос поди, неділі діждати, на рушничок стати, тоді не розлучить ні батько ні мати, ні суд, ні громада, хіба розлучить заступ та лопата.” Або: ”...А хто теє відер це дістане, той зі мною на рушничок стане...” Або в сучасному вірші-пісні (Малишко і Майборода) про рушник ’’...Простелю, наче долю.” Рушником вистелюють дорогу на весіллі від по рога до столу або від воріт до дверей хати. Рушни ком перев’язують сватів, старостів. Дівчина яка не надбає собі рушників, заміж не вийде. І третя функція рушника мистецько-декоратив на, ними оздоблюють хати-світлиці. Не було тай за раз нема хат на Україні, особливо по селах де б не було рушників на стінах, картинах, образах. Рушни ки надають хаті національного характеру, святково сті, урочистості, поетичності. Немає рушників хіба тільки в сільських хатах, де молоді господарі стали ’’висококультурними”, беруть приклад з міщан, на слідують ’’моду”, відгороджуються від усього ’’му жичого” навіть від рідної української мови. Аналогічно можна розглянути і інші предмети народного мистецтва, про це можна написати вели ку книгу, прочитати не одну лекцію. А тепер кілька слів про значення нашого народ ного мистецтва для інтернаціональної культури, точ ніше: як світ оцінює українську культуру. Надзвичайно цікаво знати, як оцінюють інші народи нашу народну культуру, особливо народне мистецтво. Іноземці бачили, чули, спостерігали її протягом кількох століть аж до радянських часів. Так, Еріх ГІясота, німець, що приїхав на Запоріж жя як дипломат, або французький інженер, що слу жив у Польщі у першій половині 17 ст. описуючи Фраґмент музею І. Гончара. Fragment of museum of I. Honchar. "НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1989 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
