Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Ділимося сумною вісткою із Со- юзянською Родиною, що 24 вересня 1987 р. відійшла у вічність визначна діячка Союзу Українок бл.п. Софія Онуфрик. Чимраз частіше доводиться нам прощатися з нашими союзянськи- ми співробітницями, яких з волі Все вишнього смерть забирає й перено сить у інший, кращий світ. І так членки СУА в Рочестері, Н.Й. попрощали дорогу нам усім Софію Онуфрик, яка понад 20 років тому по кинула Рочестер, щоб бути близько одинокого сина Зенона і його родини, а особливо внучат, які були її цілим світом. Про покійну, ті, що її знали та з нею працювали, можуть говорити тільки в суперлятивах. Уж е зам о л о д у, учи тел ю ю чи , включилася в працю Союзу Українок на рідних землях та присвятилася організуванню і підвищенню освіти селянських дівчат, роз’їзджаючи з до повідями і курсами по селах галицької землі. Згодом прийшла війна і мандри в невідоме майбутнє. Але поруч вір ного і доброго чоловіка д-р медицини Петра Онуфрика і завдяки своїй силь ній індивідуальності перемагає всі життєві перешкоди. Маючи родину, в тяжких обстави нах життя на чужині, вона завжди зна ходила час і для інших, а зокрема для громадської праці. З приїздом до Рочестеру включи лася в працю тоді ще одного тільки 6- го Відділу Союзу Українок Америки в Рочестері, де гуртувалися жінки з пер шої іміграції, піонерки громадського і церковного життя, і до самого виїзду була активною членкою і рушійною силою цього Відділу. Займала всякі пости в управі, одначе ніколи не хо тіла прийняти головства. Віддавала цю честь іншим жінкам-патріоткам, які хоча мало освічені, а то й неписьмен ні, одначе високо-ідейні, на думку по кійної, заслуговували бути в проводі. Особа скромна, одначе простолі- нійна, непохитна і енергійна, із запа сом довголітнього громадського до свіду, служила завжди всім, хто до неї звертався, порадами і суґестіями. Я особисто назвала б пані Софію Онуфрик ’’позакулісовою провідни цею”, бо цей хист був безумовно її ве ликою прикметою. Покійна була заступницею голови Головної Управи СУА, як також куль турно-освітньою референткою СУА. Із створенням Окружної Ради СУА з Від ділами: Рочестер, Бофало, Сиракюзи, Ютика, Бінґгемтон, Вотервліт, Трой із осідком в Рочестері, покійна була дуже діяльна, займаючи пости, включ но із заступницею голови Округи, по смерті Марії Когутяк. Останній Окруж ний З ’їзд, на якому покійна була при сутня перед виїздом з Рочестеру, на ділив її почесним членством. Її праця була спокійна, жертвенна, віддана. Будучи доброї вдачі, мала дар з’єднувати членок, раділа успіха ми і ростом організації, докладала усіх зусиль до її продуктивної праці. Доля присудила їй поховати чоло віка д-р Онуфрика. Залишилася сама із сином. З переїздом на інше місце поселення включилася там у громад ську працю, доки їй на це дозволяло її здоров'я та ще й тоді все таки цікави лася життям і подіями у своїй жіночій організації. Покійна була людиною, яка не мо гла жити без суспільної праці, люди ною, яка це робила 9 повному переко нанні, що її праця потрібна, що таким чином помагає своєму народові. Гли бока патріотка , не на словах, а у ді лах. Вряди-годи заїздила до Рочесте ру, щоб відвідати та привести до по рядку могилу дорогого чоловіка. Коли осіннє пожовкле листя спо кійно покривало цю могилу, пані Со фія востаннє приїхала, — а радше пе ревезено її тлінні останки — щоб зно ву получитися з подругом земного життя в одній могилі, цим разом на віки... Чисельна рочестерська грома да, яка її не забула, відпровадила по кійну на вічний спочинок, схиливши у пошані голови, а осіннє сонце з-поза хмар посилало їй останній поцілунок... Не забудемо покійної, згадувати бу демо її за ту любов і приязнь, яку вона виявила нашій організації СУА і усім, які її знали. Марія Крамарчук Бл.п. ОЛЬГА ПЛАКИДА В понеділок 21-го вересня 1987 р. рознеслась по Ньюаркові і околиці сумна вістка про смерть довголітньої членки 28-го Відділу СУА бл.п. Ольги Плакиди. Покійна народилась 1-го січня 1912 р. в Старім Скалаті, недалеко Збруча, в родині о. Григорія і Анни Плакидів. Гімназійні студії покінчила в Тер нополі, а вищу школу для Заграничної Торгівлі (Експортівку) у Львові. Опісля працювала книговодом у Повітовім Союзі Кооператив в Скала ті. Була там інструктором Сільського Господаря і теж секретарем місцевої Просвіти. Як високоідейна людина, йшла з течією тодішньої молоді, впи суючись до ОУН. За це була в’язнем польських тюрем та концентраційного табору в Березі Картузькій, разом і» своїм батьком о. Григорієм. Під час Другої світової війни бл.п. Оля разом з родиною виїхала на За хід, вже без батька, що упокоївся ще в Ріднім Краю. Почерез скитання по таборах для біженців у Німеччині, разом з роди ною прибула до Канади, а опісля до Америки і осіла в Ньюарку. Здавалось би, що тут буде Гй лег ко жити, бо дістала працю по своїм званні книговода у фірмі Hane’s, але доля попровадила інакше. Пережила тут смерть 2-ох братів і дорогої мами, а невдовзі і сама занедужала на довгу, затяжну недугу. Тільки при помочі мо дерного лікування та спеціяльних ма шин вдалося лікарям продовжити ще Її життя на 13 років. Це продовження було для Неї великою мукою, неви мовними терпіннями, які зносила тер пеливо без слова нарікання, як сильно віруюча і побожна особа. Але оте Її терпіння було мукою для Її окружен- ня, а головно для сестри Марії, що з великою посвятою займалася хворою, аж до Її смерти. Зараз по приїзді до Ньюарку бл.п. Оля зі своєю сестрою Марійкою впи сались до 28-го Відділу СУА в Нью арку. Це була людина розумна, лагід ної вдачі і дуже скромна. На сто від сотків сповняла свої обов’язки щодо нашої організації, передовсім була жертвенна. Ми бачили Її все на сходи нах і наших імпрезах, аж поки не за хворіла так тяжко. В похоронному заведенні Литвина прощала покійну від Відділу Ольга Муссаковська, а пан Михайло Добош від хору при церкві с.в Івана Хрести теля в Ньюарку. Дня 24-го вересня в церкві св. Івана Хрестителя в Ньюарку відправ лено заупокійну Літургію, а тіло покій ної перевезено на кладовище Евер- ґрін, де спочила Вона біля своїх братів і матері. Там прощала покійну О. Цяп- ка. Опісля відбулася тризна і востаннє п. Зеня Воробець попрощала нашу Дорогу Членку. Для нас, Сою зянок, залишила Покійна добрий спомин по собі і вели кий жаль. Ольга Муссаковська ’’НАШЕ ЖИТТЯ” БЕРЕЗЕНЬ 1988 33
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
