Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СЛАВА ДРИМАЛИК-ШЕВЧИК ПРИХОДИТЬ РІЗДВО... Вітер з розгоном біжить по довгому смерековому вітті, завислому над вуличним перехрестям. На мить він зупиняється заплутаний у червону стрічку зе леного святкового вінця, а там знову пнеться по гладких стінах хмародерів щораз вище вгору, у вільне безсніжне небо, аж втомлений падає м’яким кругом біля наріжної зупинки. Якраз там, де за скляною стіною горять і гаснуть кольорові зорі, де в осяянім просторі розквітає казковий світ різдвяного дитин ства. Малий хлопець у сивій шапці і витертій куценькій курточці увесь аж приліг до шиби і вперся малими руками в холодну перегороду... — Із сніжного горба їдуть на санках два веселі хлопці в ясних шубках, - пливуть іскристі совги по льодовій тахлі у ритм безжурної мелодії, - в темнім скелястім тунелі бли мають червоні світла, викочується пахкаючий прав дивим димом потяг. Довгі ряди вагонів, хитаючись, минають станції, зелені сигнали пробігають по сріб них рейках так близько, що майже на засяг малої змерзлої руки за шибою. "Мамо., ще хвилину..”, не наситні очі біжать за останнім вагоником, — ще треба б конечно змінити черговий сигнал.. Байдуже, що малі ноги у полотняних капцях щораз скоріше тупцюють у даремній боротьбі з морозним подувом. Котиться дзвінкий дівочий сміх підхоплений віт ром. Розстібнута пухова нагортка, розвіяне темне волосся, — падають з рук червоно-зелені святкові коробки, — як гарно жити! Ясні від щастя очі обій мають теплою ласкою кучеряву хлоп’ячу голову. "Прийдіте і поклоніться..” - дзвенить мелодія з рогу вулиці, там, де вітер найгостріше дме спіралями безсніжної хуртовини. Зібганий гурт людей у тем- носиніх уніформах ледви втримує захитану рівновагу. На замерзлих подихах летить у простір радісний привіт, тонко грає трубка і б’є дзвінок, він кличе і шукає у святковому гурті людей серця і доброї волі. Хвилину! Дівчина раптом повертається, підбігає ближче - і втискає у щілину мідяної посудини скру чений паперовий звиток, що легко падає на розсипані дрібні монети. ’’Веселих Свят!!" - радісно голосять світові уста безіменних прошаків Божого милосердя. Небо темніє чистою синявою морозного попо лудня. Білосива хмара голубів кружляє хвилину у ясній висоті небосяжної ялинки і в рухливому роз сипі падає вниз, в тінь кам’яної, міської площі. Там, де густо розсипане зерно, і де на кам’яній лавці біля підземного входу живе людина. Голубам байдуже, чи вона, ця людина є звичайна, що буває тут у кожний будень, - чи, може, святкова, яка з’являється раз у рік і величає різдвяний празник з надозерними віт рами. Вилиняла хутряна шапка ледве закриває сиві космики волосся, тулуб тісно перев’язаний у пасі мотузком, сірий пірваний рукав раз-у-раз сягає в паперовий клунок, кришить на камінь дрібні кусники хліба, вмить підхоплені громадою крилатих гостей. Сивий вечір непомітно запалює світла на міських магістралях. Безлисті дерева вкриті шапками ме рехтливих свічок розбігаються золотавою луною у далекі сторони чужого світу. Горить і гасне кольоро ве півколо неонових променів,"Веселих Свят!” - раз- у-раз кличе гучномовець і десь дзвонять дзвони, раптом... дрібноскандованим ритмом пливе з прос тору ’’Щедрик, щедрик, щедрівочка, при-летіла лас- ті-воч-ка...” Невеличка сива пані, майже загублена у гущавині ялинкової плоші, нагло зупиняється, підій має голову у далеке темне небо і немов ловить у напівпростягнуті долоні розсипане зерно щедрова- ної пісні. А довкола, в обведенні мурів шумить густий зелений ліс. Гойдаються стрілчасті ялиці, притрушені сніжним інеєм пишнобуйні сосни спутані тісним перев’язом і зовсім малі смерічки з густим шпиль ковим віттям і запахом живиці. Хлопець у ясній лещетарській куртці ніяк не го диться з друзями у виборі — обертає кругом не рівну, дещо кострубату ялинку і голосно переклика ється на морознім подуві. Зате мале дівчатко в чер воній шапочці і пухнатім шалику вперто тримається галузки втроє вищого деревця і не поступається: ”Та-а-ту!”. Посередині площі горить високим по- ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1987 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
