Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
братствах, які в нашій історії відограли важливу ро лю в задержанні національної свідомости, де не тільки мужчини, але і жінки були членами. В нашому столітті, коли хоч коротко, ми все таки мали свою державу, без найменшої дискусії було надано право голосу в 1918 р. так чоловікам, як і жінкам. Що українські жінки почерез цілу нашу історію не були принципово ізольовані, але активно брали участь в політично-громадських процесах, виясняє й нашу ситуацію сьогодні, що цей Конгрес Світової Федерації Українських Жіночих Організацій не об межується виключно до феміністичних тем, але звертає увагу на важливі підставові справи цілої ук раїнської громади. А сьогодні важливою справою в українській гро маді — це відзначення тисячоліття Хрещення Руси- України. Це є час, щоб застановитися і проаналізува ти, що значить бути українцем чи українкою з багато ширшої перспективи, аніж тільки української, з пер спективи цілої людської спільноти. Коли ми придивимося до нашої історії, то дійсно може треба признати рацію тому російському міні строві з минулого століття, який твердив, що ніякої України не повинно бути. За всіма правилами істо ричної логіки, сьогодні українців могло не бути. Від часів татаро-монгольських навал в 13-ім столітті, після яких не тільки поселення, але і населення за- никло, через довгі століття польської і російської займанщини, завзято скерованої на асиміляцію укра їнського народу, сталося історичне чудо, що україн ці ще існують і то є їх 50 мільйонів. Воно свідчить про силу і унікальність нашого духа. Силу дає нам наша християнська духовість; на ціональну свідомість — українська мова. Сьогодні, як ніколи перед тим, ці джерела нашого існування як українців, загрожені. Так Українська Православна Церква, як і Українська Католицька Церква на Укра їні заборонені. Існує Російська Православна Церква, яка завжди була інструментом русифікації, інстру ментом етноциду. Мовна політика Совєтського Сою зу продовжує, трошки більш завуальовано, традиції царської мовної політики 19-го століття, себто полі тики русифікації, яка в Україні сьогодні сягає епіде мічних пропорцій. В цій справі "ґласность” мовчить. Біологічно, українці перетривають, так як біоло гічно збереглися етруски чи хозари чи інші народи, яких імена до нас не дійшли. Воно було б тяжко фізично винищити 50 мільйонів людей. Але біологіч не існування не є рівнозначним з людським існуван ням. Людину визначує історія і культура. Сьогодні у світі немов би існувала якась змова народів по збавити українців їх правної історичної спадщини. Не вистачає того, що твори українських мистців, славні мозаїки, манускрипти, ікони, деякі перевезені щойно в 1930-их роках, після того як на Україні динамітом повисаджували українські історичні па м’ятники, знаходяться в музеях Москви чи Ленін граду, і світ їх знає як "російське мистецтво”, але ук раїнцям хочуть відібрати і їхню історію, хочуть по збавити нас історичної пам’яти. Ми нічого не знахо димо в історичних джерелах, що вказувало б на те, що в середньовіччі існувала одна нація, яка опісля розділилася на три народи — український, росій ський і білоруський. Навпаки, за часів Володимира Великого на землях під його правлінням жили різні народи-племена, і то слов’янські і неслов’янські, особливо на півночі, які з часом через географічну і культурну спорідненість та історичні обставини, з’єдналися в три народи. Між українцями і росіянами немає більшої спільности, ніж між українцями і поляками, хорватами, чехами, чи іншими слов’янами. Одиноку спільність, яку Україна і Росія мали, це була династична. Але у світі ніхто не каже, що Франція має бути Німеччиною, бо вони колись спільно підлягали під правління Карла Великого, чи Голяндія через подібність мов. Чому тоді Україна має бути вийнятком у цьому процесі історичного са мовизначення, яке ясно розрізняє концепцію динас тії і нації? Воно, самозрозуміло, є корисним з по гляду совєтсько-російських інтересів піддержувати цю історичну фікцію, але є це менше зрозумілим у випадку решти світу, особливо Західних демокра тичних країн. Хоч як гостро сьогодні закарбовано в свідомості Заходу злочинство голокосту та етноци ду, ми ще дальше читаємо про Київ в Росії, про Чорнобиль в південній провінції Росії, про Володи мира Великого, ’’російського” князя. Цю підтримку російсько-совєтської політики історичного фальшу вання та русифікації не можна інакше назвати, як підтримкою народовбивства. Але чому? Ціле людство користає з культурної різногранности, бо кожна культура вказує на нові дороги, нові можливості вияву людського творчого духа, світосприймання, світозрозуміння. Якщо б не стало українців, це буде втрата для цілого світу. А сьогодні, більш ніж колинебудь, ця небезпека існує. У цивілізованому світі є листа птахів, звірят, дерев, рослин, риб, комах, яких існування загрожене і є сильний рух, щоб їх захоронити. Чому світ не поставив Україну на цю листу загрожених? Невже більше ніж тисячу років історії, унікальних культур них надбань, духовости народу, який перебув страшні лихоліття, невже це для людства є менше вартісне від комахи? Доля України не є тільки спра вою українців; вона повинна бути на сумлінні цілого світу. Ми, українці, знаємо, що перетривати можна тільки тоді, коли є можливість свободи. Через те ми тут, поза межами батьківщини, вдячні нашим при браним батьківщинам саме за ту свободу. Щоб лю дина була людиною, вона потребує свободи. Із зв’я заними крилами птахи не літають; з поневоленим духом люди не творять. Це наш історичний досвід, що тільки в часи національної незалежности, бо тільки тоді була свобода, ми сягали до верхів куль турних досягнень. І пам’ять про ті часи допомагає нам перетривати; ця надія, що наш нарід буде вільний, дає нам силу ступати в нове тисячоліття. 6 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
