Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Д ня 27 вересня 1987 р. відійшла у вічність по тяж кій недузі на 93-му році працелю бного життя, довголітня від дана членка 33-го Від. С УА бл.п. Марія Янів. "Господь кріпость моя і пісня..”. Оці слова П рокім ена були провідною зорею тернистого життєвого шляху Покійної. Тільки тим м ожна пояснити, що та тендітна ж інка-м ати страдниця не впала під тягарем, не зломилася як берізка, що у наш ому народі символі зує тяж ку жіночу долю . Народилася бл.п. П окійна Марія як найстарш а зі 6-тьох дітей М ихайла і Ангелини з М анів М ахницьких 12 трав ня 1895 р. у Львові на Знесінні. Д ом а дістала дбайливе релігійне виховання. О дна сестра була монахинею , а най молодший брат членом підпілля. Д о бробут, який запевняло будівельне підприємство батька не звихнув моло д ої М арії, а підносив до висот. Закін чила Учительський Семінар, а з вибу хом війни санітарний вишкіл і під час відступу московського війська стала до праці, несучи поміч і улегш ую чи тілесні і душ евні терпіння раненим. В 1918 р. переживає змінні щастям листопадові дні Львова і подається на різні позиції ф ронту. То ді побувала тако ж в Сокалі на вулиці Ш аш кевича, де був шпиталь і всього кілька хат дальш е меш кала з нами маленькими трьома дітьми моя мама по виїзді зі занятого вже Галлєром Угринова. Т р а гічний був відступ українського вій ська зі Сокаля. Брак транспорту і рук до праці. П окійна була не тільки при ранених, але мусіла тако ж заладову- вати амуніцію на вози. І подалася з УГА на схід у вимріяні сторони Украї ни, та не так як хотілося. С еред неви год, б р аку в ід п о в ід н о го знар яд д я, бандажів і ліків у холоді і голоді діли ла долю і несла розраду тим, що вою вали на три ф ронти, а тиф, що десят- кував молодий квіт України не минув і Покійної. В часі переходу на Захід, ко ли працю вала в т.зв. ’’летю чці” (малий ш питалик) пізнала д -ра Ю рія Янова і з ним п о в ін ч а л а с я в С та н и с л а в о в і. Брала участь у Зимовому поході, який закінчився трагічно на річці Збруч роз зброєнням сою зникам и поляками. Цей день назвала П окійна пеклом. За тим приходять жахливі табори інтернова них: Ченстохова, Щ епю рно і Каліш . Т у р б о та за нем овлятко , яке мало побачити в таких обставинах світ, зганяла сон з очей і ворушила уста у м о л и тв і. П о т р у д а х в д а л о ся ви- д істатис я з м ал ен ькою М ір о ю до Львова до мами. Батько вже не жив. І знова удар. Чоловік не дістає дозволу на лікарську практику, виїж дж ає до Чехословаччини. Хоч як тяж ко самій зносити польські ш икани, виховує д о ню і не забуває потребую чих. О п іку ється політичними в’язнями — моли тва дає їй силу витривати. З вибухом 11-ої світ, війни в 1939 р. через річку С ол окію і Краків дістається до чоло віка в Брні і зараз ж е включається у працю Громади і О УН . З наближенням ф ронту подається з родиною на захід. Т а б о р и А вґсбург, М іттен вал ь д , д е вклю чається у працю О .У .Ж ., якого стає секретаркою . В Америці зразу побувала в Боф ф ало, а 1955 р. родина осіла в Клівленді. Т ут стає членкою С У А Від. 33-ий, якого в році 1966 була головою , а 1967-го очолила О кр уж н у Управу. Брала участь на Конвенції в Чікаґо. З а її головства постав Відділ 12-ий. В році 1978 у 50-ліття л исто падового зриву наділено П окійну по чесним членством В ід діл у. Голова Відділу Іванна Ш карупа у прощаль ному слові сказала: ’’П окійна відзнача л ася гл и б о к о ю р е л ігій н іс т ю , все усміхнена, лагідна, обов’язкова і по слідовна. Ж аль і см уток огорнув чле нок 33-го Відділу. Відійш ла визначна гром адянка, патріотка, учасниця виз вольних змагань, прикладна членка, віддана праці для своєї організації і Українського Н ароду. Груд ка землі України з могили П атронки Відділу Лесі У країнки в Києві, хай нагадує Т о бі, Д оро га П одруго, ту Батьківщ ину для якої Ти трудилася, та була готова віддати життя. А м ериканська земля, в якій спочине Твоє тіло хай буде Тобі легкою ." П окійна була добра лю бляча мати і бабуня. Надзвичайно працьовита, точна і солідна. Д уж е товариська і приємна у співпраці. Н іколи не відчу валося різниці віку. Старш ування не було її ціхою . Натомість ціховало її зав ж д и хо тін н я йти вперед, щ ось творити. Зробім це, зробім те — і вже плян готовий і дія в русі. Вміла пере конувати і заохочувати без натиску. І так за її головства О кр уги відбулися найчисленніш і З'їзди і Конф еренції. Пробувала П о кійна і пера у поезії, головним чином про долю вояків, їх б аж ан н я, тугу, тер п ін ня і см ерть далеко від рідних. Це було близьке її серцю . П оза С У А була П окійна з чолові ком членами О б ’єднаня Бувших Вояків Української Армії, брала участь в ім презах і Гром адських Комітетах. Була ревною параф іянкою останній час церкви св. Й осаф ата. Чи не одинока під час відвідин св.п. Є п иско па Стаха, протиставилася дії беш кетників. Н а л еж ала до Апостольства М олитви та помагала робити вареники доки стало сил, щоби придбати ф онди на по треби церкви. Працьовита, як та пчіл ка. Все м ож на було на неї полягати. Це наш вояк, і ми С ою зянки були гор ді та раділи, що між нами мали учас ницю визвольних змагань, яка була готова віддати життя за наш ідеал за наш у спільну ціль. П о кійна одерж ала відзначення старш ого д есятника УГА. У заздалегідь вишитій П окійною червоними маками сукні, з ком батан- ською ш апкою біля голови, з грудкою рідної землі на серці, галузкою черво- ”НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1987 23 ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
