Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІРШІ — ДОКУМЕНТ ДОБИ Літо 1943 року. Село Теренці недалеко від мі стечка Горошки на Волині. Селяни, з якими я зустрі чалась, — українізовані поляки. Зберігли релігію (католики), деякі мають польські імена, а мова їх — тільки українська, вишивки українські. Тривожно. В лісах партизани — українські і біль шовицькі. Бувають напади на німців. В сусідньому селі відкрито церкву, в неділю йдуть туди люди. В Теренцях — громада баптистів, чула їх співи. Одного разу зібрали селян, сказали, що скоро колгоспи розпустять. Селяни мовчки слухали, потім говорили: ’’Пізно”. Дуже журилися люди долею молоді, вивезеної до Німеччини на працю. Був у Теренцях хлопець, що утік з Німеччини і пішки прийшов додому. Показу вали мені листи полонянок. Вразили мене вірші дів чини Льоні, написані, мабуть, експромтом. Писала так, як чайка скиглить. Кілька віршів я переписала і чудом вони зберіглися. Хай же будуть надруковані як документ доби. Жодних поправок я не робила. Л. Дражевська Так що вам, мамо, Нічого журиться — Я вже все вам описала, Самі подивіться. Як заграють ці музики, То й я затанцюю, А як двигне в барабани, Нічого не чую. Як надходить ніч, Весь лагер музик виглядає. Чуєм — їдуть музиканти, В нас і духу немає. Як затрублять труби, Койки затрясуться. Схвачусь я із просоння, Та й перехрещуся. Німеччина, 1943 р. Як грякне, як брязне, Лагер затрясеться І здається, що чуть-чуть Не перевернеться. Так що я тут, мамо, Є завжди весела. Тільки чути, що прийдеться Взять торбу і гайда по селах. Як стануть музиченьки Від нас від’їжджати, То тоді почнем ми трохи Уже засинати. Іду я рано на роботу, Сама я хочу поспішать, Оглянуся навкруг себе — Тільки осколки лежать. лування. О. ШЕВЧЕНКО відповів категорично, що не визнає над собою жодного суду і вимагає звільнення на підставі своєї касаційної скарги з 31-го березня 1981 року. Після цього О. ШЕВЧЕНКА почали цькувати на роботі в радгоспі. Попри серйозні хвороби, його посилають на тяжкі роботи в поле і навіть не визнають довідки про курс лікування 12- палої кишки, який він проходить тепер. Крім того, він має дуже хворе серце. З В ІЛ Ь Н Е Н Н Я 2-13 На початку лютого 1987 року з табору ВС-389/37 звіль нили за станом здоров’я члена УГГ, лікаря-дентиста з Львів щини Василя КУРИЛА (нар. 1920). У нього серцева хвороба і туберкульозе очей. Адреса дружини В. КУРИЛА Надії Дмитрівни: м. Львів, вуд. Дністровська, 3, кв. 28. 2-14 5-го лютого 1987 року на підставі закритого Указу ПВР** СРСР від 2.11.1987 р. звільнили близько 4 десятки політв’язнів, звинувачених за ст. 70 КК РРФСР, або її відпо відниками (ст. 62 КК УРСР) — ’’антирадянська агітація і пропаганда”. Серед них — кілька політв’язнів з України: АНЦУПОВА Євгена (нар. 20.1.1940), історика-футуроло- га з Харкова, ув’язненого в 1981 р. до 6 років табору суво рого режиму і 5 років заслання за прогнозування третьої світової війни та її наслідків. Мав бути в Читопольській тюрмі до кінця 1986 року. Керівника групи ’’Право на еміграцію” Василя БАРАЦА — з Москви. Його дружину Галину БАРАЦ-КОХАН пере везли до Ростовської тюрми. Обоє — п’ятдесятники. ІГНАТЕНКА Миколу, з Канева на Черкащині, ченця По- чаївської лаври, ув’язненого в 1981 р. до 6 років табору суворого режиму і 5 років заслання. ЛІТВІНОВА Бориса, журналіста з Києва, ув’язненого в 1980 році за критичну книгу про СРСР та домагання еміг рації. ОСТРЕНКА Валерія, радіоінженера, ув’язненого в 1983 році в Ризі і засудженого за розповсюдження "націоналі стичних листівок”. ПОПАДЮКА Зоряна (нар. 21.IV.1953), ув’язненого, коли він був студентом Львівського університету в 1973 р. і засу дженого до 7 років табору суворого режиму і 5 років за слання, та арештованого вдруге під час заслання в с. Са- ралжин (КазРСР) і засудженого за тією самою ст. 62 КК УРСР до 10 років табору суворого режиму і 5 років заслан ня. З родини має лише бабусю в Самборі на Львівщині. ТЕРЕЛЮ Йосипа (нар. 27.X.1943), багаторічного політ в’язня, що востаннє був засуджений у 1985 р. до 7 років суворого режиму і 5 років заслання. ХМАРУ Степана (нар. 1937 p.), лікаря-стоматолога із Червонограда на Львівщині, засудженого 1980 р. за причет ність до видання "Українського вісника” до 7 років табору суворого режиму і 5 років заслання. ШЕВЧЕНКА Віталія, журналіста із Києва (нар. 1934), ув’язненого 1980 р. за причетність до видання "Українсько го вісника” і засудженого до 7 років таборів суворого ре жиму і 4 роки заслання. ЯНЕНКА Віктора (нар. 1953 р.) електрика з Києва, ув’яз неного в 1983 р. за розповсюднювання бюлетеню СМОТ*** і домагання еміграції. * Євангельські Християни-Баптисти. ** Президія Верховної Ради. *** СМОТ (рос. скорочення). Вільне Міжпрофесійне Об’єднання Трудящих. УКЛАЛА НАДІЯ СВІТЛИЧНА 12 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
