Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІРШІ — ДОКУМЕНТ ДОБИ Літо 1943 року. Село Теренці недалеко від мі стечка Горошки на Волині. Селяни, з якими я зустрі чалась, — українізовані поляки. Зберігли релігію (католики), деякі мають польські імена, а мова їх — тільки українська, вишивки українські. Тривожно. В лісах партизани — українські і біль шовицькі. Бувають напади на німців. В сусідньому селі відкрито церкву, в неділю йдуть туди люди. В Теренцях — громада баптистів, чула їх співи. Одного разу зібрали селян, сказали, що скоро колгоспи розпустять. Селяни мовчки слухали, потім говорили: ’’Пізно”. Дуже журилися люди долею молоді, вивезеної до Німеччини на працю. Був у Теренцях хлопець, що утік з Німеччини і пішки прийшов додому. Показу вали мені листи полонянок. Вразили мене вірші дів чини Льоні, написані, мабуть, експромтом. Писала так, як чайка скиглить. Кілька віршів я переписала і чудом вони зберіглися. Хай же будуть надруковані як документ доби. Жодних поправок я не робила. Л. Дражевська Так що вам, мамо, Нічого журиться — Я вже все вам описала, Самі подивіться. Як заграють ці музики, То й я затанцюю, А як двигне в барабани, Нічого не чую. Як надходить ніч, Весь лагер музик виглядає. Чуєм — їдуть музиканти, В нас і духу немає. Як затрублять труби, Койки затрясуться. Схвачусь я із просоння, Та й перехрещуся. Німеччина, 1943 р. Як грякне, як брязне, Лагер затрясеться І здається, що чуть-чуть Не перевернеться. Так що я тут, мамо, Є завжди весела. Тільки чути, що прийдеться Взять торбу і гайда по селах. Як стануть музиченьки Від нас від’їжджати, То тоді почнем ми трохи Уже засинати. Іду я рано на роботу, Сама я хочу поспішать, Оглянуся навкруг себе — Тільки осколки лежать. лування. О. ШЕВЧЕНКО відповів категорично, що не визнає над собою жодного суду і вимагає звільнення на підставі своєї касаційної скарги з 31-го березня 1981 року. Після цього О. ШЕВЧЕНКА почали цькувати на роботі в радгоспі. Попри серйозні хвороби, його посилають на тяжкі роботи в поле і навіть не визнають довідки про курс лікування 12- палої кишки, який він проходить тепер. Крім того, він має дуже хворе серце. З В ІЛ Ь Н Е Н Н Я 2-13 На початку лютого 1987 року з табору ВС-389/37 звіль нили за станом здоров’я члена УГГ, лікаря-дентиста з Львів щини Василя КУРИЛА (нар. 1920). У нього серцева хвороба і туберкульозе очей. Адреса дружини В. КУРИЛА Надії Дмитрівни: м. Львів, вуд. Дністровська, 3, кв. 28. 2-14 5-го лютого 1987 року на підставі закритого Указу ПВР** СРСР від 2.11.1987 р. звільнили близько 4 десятки політв’язнів, звинувачених за ст. 70 КК РРФСР, або її відпо відниками (ст. 62 КК УРСР) — ’’антирадянська агітація і пропаганда”. Серед них — кілька політв’язнів з України: АНЦУПОВА Євгена (нар. 20.1.1940), історика-футуроло- га з Харкова, ув’язненого в 1981 р. до 6 років табору суво рого режиму і 5 років заслання за прогнозування третьої світової війни та її наслідків. Мав бути в Читопольській тюрмі до кінця 1986 року. Керівника групи ’’Право на еміграцію” Василя БАРАЦА — з Москви. Його дружину Галину БАРАЦ-КОХАН пере везли до Ростовської тюрми. Обоє — п’ятдесятники. ІГНАТЕНКА Миколу, з Канева на Черкащині, ченця По- чаївської лаври, ув’язненого в 1981 р. до 6 років табору суворого режиму і 5 років заслання. ЛІТВІНОВА Бориса, журналіста з Києва, ув’язненого в 1980 році за критичну книгу про СРСР та домагання еміг рації. ОСТРЕНКА Валерія, радіоінженера, ув’язненого в 1983 році в Ризі і засудженого за розповсюдження "націоналі стичних листівок”. ПОПАДЮКА Зоряна (нар. 21.IV.1953), ув’язненого, коли він був студентом Львівського університету в 1973 р. і засу дженого до 7 років табору суворого режиму і 5 років за слання, та арештованого вдруге під час заслання в с. Са- ралжин (КазРСР) і засудженого за тією самою ст. 62 КК УРСР до 10 років табору суворого режиму і 5 років заслан ня. З родини має лише бабусю в Самборі на Львівщині. ТЕРЕЛЮ Йосипа (нар. 27.X.1943), багаторічного політ в’язня, що востаннє був засуджений у 1985 р. до 7 років суворого режиму і 5 років заслання. ХМАРУ Степана (нар. 1937 p.), лікаря-стоматолога із Червонограда на Львівщині, засудженого 1980 р. за причет ність до видання "Українського вісника” до 7 років табору суворого режиму і 5 років заслання. ШЕВЧЕНКА Віталія, журналіста із Києва (нар. 1934), ув’язненого 1980 р. за причетність до видання "Українсько го вісника” і засудженого до 7 років таборів суворого ре жиму і 4 роки заслання. ЯНЕНКА Віктора (нар. 1953 р.) електрика з Києва, ув’яз неного в 1983 р. за розповсюднювання бюлетеню СМОТ*** і домагання еміграції. * Євангельські Християни-Баптисти. ** Президія Верховної Ради. *** СМОТ (рос. скорочення). Вільне Міжпрофесійне Об’єднання Трудящих. УКЛАЛА НАДІЯ СВІТЛИЧНА 12 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top