Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МОЯ ВИ КАЗКА А.М. В американському шпиталі, з хвилиною, як тіль ки народиться немовля, на маленьку ручку чіпляють браслетку з кораликів, на яких видруковані букви його прізвища. В державному уряді статистики да ють число, друкують метрику народження. При хре сті — дитина одержує метрику хрещення. Все це — виказки її приналежности. Під час підростання і роз витку батьки дбають за приналежність їхньої дитини до національної групи. Вписують до світлички, а згодом до Рідної Школи. Необмежену вартість у ви хованні національно свідомої одиниці має друкова не слово, друковане рідною мовою. Вже з раннього дитинства батьки знайомлять з ним дітей, читаючи їм книжечки чи журнали. Кожна людина повинна мати, крім своєї профе сійної виказки, ще й національну. Такою національ ною виказкою є друковане слово, друковане рідною мовою, на різних площинах людського життя: ди тинства, юности, зрілого віку. Друковане слово — це широко відчинене вікно у світ. В культурному світі так водиться, що окремі угруповання мають особливе друковане слово — чи це буде статут, чи правильник, чи тільки бюлетень. А вже великим досягненням якоїнебудь організації є власний журнал. Ціль друкованого слова — інформувати член ство даної організації про напрямні праці, про ідеї, які переводять чи бажають перевести в життя. Журнал — це пульс організації. Ми, союзянки, повинні гордитися тим, що Союз Українок Америки має свій власний журнал. Журнал без комерційних оголошень, який утримується власними засобами. Тому, ми не повинні затримувати передплати, бо це лише підкопує становище видавництва. СУА згуртовує жіноцтво з високоякісною осві тою, середньою і таких, які покінчили ’’університет життя”, тому в журналі повинні бути статті різних зацікавлень на різному поземі. Журнал віддзеркалює погляди СУА, зафіксовує досягнення і корисні почини для суспільства. У жур налі зустрічаєте спогади минулого, опис сучасних подій, дискусії, як розв’язувати трудні проблеми життєвих обставин в нашій країні поселення. З ’’Нашого Життя” довідуємося про зріст Україн ського Музею, про допомогову акцію сиротам у Бра зілії. Спитаймо себе: котра українська жіноча орга нізація заснувала музей? Котра допомагає осягнути студії українським дітям в Бразілії, щоб поповнити кадри української інтелігенції? Ніхто не бажає хва лити чужі почини, а радше хоче їх приглушити, щоб на перше місце висунути свої, тому лише ’’Наше Життя” може правильно поінформувати про те член ство СУА. В ’’Нашому Житті" знаходимо лікарські поради, приписи харчування, зразки пристосування вишив ки. Прочитуємо фейлетони на різні теми, довідуємо ся про подвиги жінок в Україні, чи інших континен тах світу, про нашу молодь, що є таки не найгірша! Дехто не любить хроніки, кажучи; що вона неці кава. Звичайно її найбільше не люблять ті, яких іме на там не появляються. Хроніка — це життя орга нізації, це рух спільноти. З хроніки можна багато чо го навчитися та пристосувати до праці у своїм від ділі. Тим, що працюють безкорисно, належиться якесь признання — принаймні згадка про них у хро ніці. Життя — це сучасність. Запізно згадувати і пи сати про когось після смерти — це вже для тих, що залишаються, це спогади. Добре слово сказане у відповідну пору дає одиниці велику заохоту до пра ці. Ми критикуємо. Критика здорова і потрібна. Але заки критикуємо, подумаймо, яку користь вона при несе для одиниці чи організації. Не так важливо, що ми скажемо, але коли і в який спосіб звернемо увагу. А як ми сприймаємо критику? Людина, як рослина — одна більше потребує сонця і піклування, друга менше, одна більше витри вала, друга менше, але кожна приносить користь. Кожна одиниця має для організації свою властиву вартість. Дехто дивується, чому в ’’Нашому Житті” пишуть про рівноправність жінок — це ж модерні по гляди. Не забуваймо, що ціллю журналу в першу чергу є інформації для жіноцтва. Все, що торкається жіночого руху, повинно бути відоме нам у країні на шого поселення, бо ми є її рівноправними громадя нами. 55 років тому, у жіночому журналі ’’Нова Хата” (ч. З, березень 1932 p.), який виходив у Львові, на сторінці 14-ій під заголовком "Ріжні вісти” читаємо: ’’Дивна пропаганда за рівноправність жінок. Па ризький сенат був недавно видовищем незвичайної події: 3 галерії кинула одна жінка, під час бесіди од ного з послів, летючки з домаганням рівноправности жінок. Предсідник перервав засідання і приказав усунути публіку з галерії. Парляментарна служба ствердила із зачудуванням, що ця жінка була прико вана до лавки тяжким ланцом, замкненим на дві ко лодки. Треба було перерізати лавку, щоби жінку ви зволити, а відтак відведено її, серед загального смі ху, заковану ланцом до бюра президента, щоби зня ти з неї окови. Показалося, що жінка сама прикувала себе до лавки, а ключі післала в коверті предсідни- кові сенату. В коверті був короткий лист із прохан ням, щоби президент заступився за рівноправністю жінок. Визволення петентки від оков мало симво лізувати визволення жінки з пониження і неволі...” Докінчення на ст. 13 8 ’’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛЮ ТИЙ 1987 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
