Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше обличчя для світу Існує трюїзм, що нація по-справжньому живе лише тоді, коли має високу культуру. Це не зовсім так, бо нація чи народ може існувати на різних рівнях культури — найниж чім і найвищім. Але це правда, що недержавна нація найбільше помітна для зовніш нього світу саме через свою культуру (бо для політичної помітности вона не має арени). А, як ми знаємо, зовнішній світ може часто мати вирішальне значення на долю недержавної нації — тобто чи буде вона, чи не буде самостійно існувати. Правда також і те, що якраз мистецтво (особливо малярство, скульптура й кера міка) є найпрямішим засобом комунікації між нами й світом, бо воно має універсальну мову, діє зорово, тобто безпосередньо, збуджує захоплення, пошану й подив глядача. Ми можемо (і вміємо) потішати себе самих щодо світової слави нашої культури, але сумним фактом лишається те, що наших культурних надбань ніхто у світі не знає. Ми до сьогодні для світу по-справжньому не існуємо. Це прикро, сумно і, треба сказати, несправедливо. Але ми мусимо бути свідомі цього стану речей, бо самообман нікуди народ не веде. Тому я вважаю будову Українського Музею в Нью-Йорку великим почином і най важливішим проектом під сучасну пору. Нью-Йорк це столиця світу, якою щоденно переходять тисячі й тисячі людей з усіх кутків земної кулі. Коли ми зробимо Україн ський Музей точкою культурної атракції, ці тисячі різнонаціональних відвідувачів Нью- Йорку будуть відвідувати й наш музей, знайомитися з нашими цінностями, брати частинку української духовости з собою до своїх країн. Роля музею в наших часах дуже широка й складна. Головним його завданням завжди було і є колекціонувати й експонувати твори мистецької вартости, від праісто ричних часів починаючи, почерез народне мистецтво, і наймодернішими виявами в малярстві, скульптурі, графіці, кераміці й фотографії кінчаючи. Але, вдодатку до цього, в Музеї Ґуґенгайма, наприклад, відбуваються найпрестиже- віші читання поезії, навіть театральні вистави. В Музеї Модерного Мистецтва влашто вують доповіді, висвітлювання рідкісних фільмів, балетні виступи і т.п. Такого музею в українській діяспорі нема. Є іншого характеру, з вужчими завдан нями (часто внутрішньо-українськими) інституції, інститути та колекції. Всі вони цінні. Але наші власні духові потреби, як і потреби пропагувати наше ім’я назовні, в світ вима гають музею в повному й сучасному розумінні цього слова. І коли взяти до уваги згадану ролю сьогоднішніх музеїв, то новозбудований Український Музей репрезенту вав би не лише українське мистецтво, але міг би також пропагувати українську літера туру, науку, театр, музику й балет. Але не робім помилок минулого. Уявім собі, як би то все виглядало інашке, коли б, наприклад, у Вашінґтоні стояв пам’ятник роботи Архіпенка. Кожний мистецько свідо мий відвідувач Вашінґтону шукав би Архіпенка по довідниках, розпитував би, хто такий Шевченко і т.д. А так — тільки раз у рік зберуться перед тим пам’ятником українці, поспівають, і на тому кінець. Світ не помічає ні того співу, ні пам’ятника. Тому, коли беремося за таке велике діло, як будова музею, зробім один крок більше й заанґажуймо одного з найкращих американських архітектів із світовим ім’ям. Бо, коли музей запроектує, наприклад, І.М. Пеї, чи Філіп Джансон, чи Цезар Пеллі, або Едвард Барні, то кожна культурно свідома людина в Нью-Йорку схоче оглянути таку будівлю, схоче також зайти до середини й побачити, як архітект розв’язав нутро будівлі; а це значить, що не треба буде тягнути чужинців до Українського Музею, вони самі радо будуть приходити. Іншими словами, роля архітекта дуже важлива, її ніяк не можна перецінити. Як я вже кілька разів повторював, побудувати гідний нашого імени музей у Нью- Йорку річ велика й великої ваги. Будова музею дуже близька й дорога моєму серцю. Надіюся, що буде вона також дорога серцю кожного українця, який боліє долею нашої культури, який турбується за наше майбутнє, який боїться, щоб ми не зникли як зрусифікована меншина з лиця землі. При цьому треба так само відмітити, що Український Музей буде одним з найбіль ших досягнень не лише Нью-йоркської метрополії, але й усієї української діяспори; музей бо цей будуть відвідувати люди всього світу й вертатися в усі кутки світу ознайомлені з українською культурою. 2 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1986 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
