Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Сосни над Ялтою. 1948. Олія, полотно. Pines overlooking Yalta. 1948. Oil on canvas 1897 року Кричевський уперше зі своїми робо тами виступив на виставці харківських малярів. Його дебют був успішний. Акварельні краєвиди Криму, що їх він виставив, зустріли прихильну оцінку крити ки та відвідувачів. На виставці був присутній Загоскін. Побачивши, яким успіхом користуються роботи його учня, він від зворушення розплакався. Кричевському було тоді 25 років. Саме цей час Кричевський уважав початком своєї мистецької діяльности. З цього часу його ім’я як архітекта та маляра стає широко знаним у харків ських мистецьких колах. Також його уважають за одного з найдосвідченіших знавців українського на- роднього мистецтва. Наступного року Василь Григорович вирішив по їхати до Академії Мистецтв у Петербурзі, щоб здо бути академічну освіту. Та професори Академії, по бачивши, як він за пару годин зробив точну копію із щойно надісланої з Франції великої акварелі та ог лянувши його малярські роботи, відрадили йому вступати. Академія нічого навчити його не могла. Кричевський повертається додому на Україну у Хар ків. У роках 1899-1902 він ще виставляв свої праці в столичному Петербурзі в імператорському товарист ві акварелістів (загалом виставлявся там чотири ра зи), але це був його останній контакт з Петербургом та російським мистецтвом взагалі. Василь Григорович остаточно стає на свій влас ний шлях, спертий на давню традицію українського народнього мистецтва, яке на все життя стає для нього невичерпним джерелом творчости. З цього моменту він виступає вже як майстер — новатор. У 1902 році Кричевського вибирають членом Підготовчої Комісії до XI Всеросійського Археологіч ного З’їзду в Харкові. Для етнографічної виставки цього з’їзду будує він типову селянську хату Слобо жанщини з усіма її етнографічними деталями. Ця хата стає центром уваги всієї виставки і притягає якнайбільше відвідувачів. Улітку того самого року, дізнавшись, що Пол тавська Земська Управа задумала будувати новий будинок, Кричевський починає переконувати зем ських діячів у необхідности збудувати цей будинок управи в українському стилі. Звичайно, українські діячі дуже хотіли б мати такий будинок, але готових взірців не було і ніхто з них не міг уявити, як же такий великий мурований на два поверхи будинок буде виглядати. Ідею Василя Григоровича підтримав голова уп рави Лизогуб і та частина земців, яка, свідомо чи підсвідомо, почувала себе українцями. Також гаряче підтримав Кричевського харківський маляр Василь ківський, який мав багато особистих приятелів серед полтавських земців. На особисте прохання Лизогуба Василь Григорович почав працю над проектом. Це була нагода зреалізувати давній задум, виношені думки й вишукані мрії перетворити в дійсність. Симпатизуюча Москві частина земців почала чинити організований спротив. Почалась боротьба, у яку були втягнуті широкі кола громадянства, зчини лась полеміка в пресі. Тим часом голова будівельного відділу управи Саранчов, запеклий та принциповий ворог всього українського, почав будову на власну руку і вивів фундамент. Земське зібрання припинило будівництво і про голосило конкурс на проект будинку. Конкурс від бувся в червні 1903 року. Проекти, що надійшли були виконані в стилі ренесанс, ’’сєвєрно-русскому”, романському, а також в офіційному стилі імперії ’’російському ампірі”. І лише один проект Кричевського був в українському стилі. Правда, в умовах реакційної політики імпер ського режиму Василь Григорович мусів приховати назву стилю "український” під офіційно умовною назвою ”южно-русский ренесанс”. Жюрі конкурсу десятьма голосами проти одно го прийняло проект Кричевського. Так постав цей унікальний будинок, форми, пропорції, деталі й кон струкції якого походили з традицій народньої архі тектури. Через те й промовляв він одразу до серця кожного українця, як щось своє, рідне, близьке. Будинок Полтавського Земства (закінчений 1906- 1907 pp.) ствердив, що український стиль не є утопія, що він існує реально і його основні риси є вже прак тично вироблені Кричевським. Він здобув право громадянства та став наріжним каменем у відро дженні й творенні українського національного стилю не лише в архітектурі, але й в мистецтві взагалі. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1986 17
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
