Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
зею. Провід СУА постійно підкре слював характер музею як загаль но-національної інституції, що до зволило притягнути до співпраці багато осіб з-поза СУА. Більшість жертводавців і членів Українсько го Музею не є членами СУА, це однак не применшує заслуг СУА, якого Управа і відділи далі підтри мують музей (77 відділів є членами музею, 36 відділів меценатами), відділи влаштовують імпрези, ко ляду в його користь, а членки складають пожертви та переводять збірки при різних нагодах. Така "опіка” організації з кількома тися чами членок дає музеєві підпертя ширших кіл громадянства. Без та кої видатної підтримки ледве чи музей міг би розвиватися та діста вати дотації від державних чинни ків та приватних фундацій. П: Чи можете розповісти ко ротко про початки Вашої праці з Музеєм? В: На першому етапі розвитку УМ треба було звернути увагу на поширення його програм. Музей мав тільки етнографічну збірку (приблизно 800 об’єктів). Тепер він має понад 3,000 об’єктів. Створено історичний відділ, що має понад 2,000 світлин, (упорядкованих і добре збережених), нумізматику, генеалогічну секцію. Створено образотворчий відділ, що має вже тепер 560 картин. Він постійно зростає, бо чимало наших колек ціонерів з Америки й Европи запи сують свої збірки у своїх заповітах. П: Котра з дотеперішніх ви ставок у музеї мала, на Вашу дум ку, найбільший успіх? В: На мою думку, виставка ’’Втрачені архітектурні пам’ятки Києва” мала найбільшу історично- документальну вартість. Це впер ше зібрано світлини зруйнованих церков Києва й фахово описано їх. Появилися дві прихильні ре цензії в американському і англій ському журналах на каталог вис тавки зі студією Тита Геврика, куратора тієї виставки. Знаємо, що в одному університеті вживають цей каталог як джерело інформа- цій для університетських лекцій. Найбільш популярною серед американської публіки була вис тавка українського народнього ми стецтва, яка відбулася в стейтово- му музеї в Трентоні й опісля в музеї Монмот в Лінкрофті, Н.Джерзі. Американська преса дуже при хильно описала ці виставки. Для неукраїнських відвідувачів ці вис тавки давали нагоду пізнати, я сказав би "відкрити” їм досі неві дому, але таку багату й витончену культуру українського народу. П: Які можливості музею дальшої фінансової допомоги міс та чи інших американських чин ників? В: Можливості існують. На жаль, нам бракує людей, що вміли б працювати в рамках американ ської системи, мали б впливи й знайомства, які можна використо вувати для українських потреб. В нас нема професійних людей, що вміли б написати прохання про дотацію до американських агенцій. Таке прохання — це не раз 20 або більше сторінкова студія, яка має переконати, що плянована про грама музею є цікава і вартісна для американського загалу. Доте пер працівники нашого музею, зо крема Марія Шуст, роблять це самі — крім своїх інших обов’язків — і мають успіх. П: Чи з новою віддаллю, що ділить Вас від Нью-Йорку, Ви змо жете далі цілком посвячуватися праці для Музею так, як Ви це робили досі? В: Впродовж останніх двох ро ків я просив членів Управи вибрати іншу особу головою. Вважаю, що зміна в керівництві організації чи установи виходить на користь. При ходять нові люди з свіжими ідеями й ентузіязмом і це надає динаміки установі. Крім того я завжди нама гався жити згідно з моїми переко наннями. В нас кидається гасла — "лицем до молоді” і рівночасно чується нарікання, що наші старші громадяни далі займають провідні становища в наших організаціях. Тут нема згоди між гаслами і дійс ністю. Я не хотів би, щоб мені та кий закид зроблено. Тому я насто ював, щоб до Управи вибирали молодших осіб, (що і сталося). Я також пропонував вибрати моло дшу людину головою Управи. На жаль, досі не вдалося знайти охо чого. Члени Управи, що могли б бути головою, живуть далеко від Нью-Йорку, мають родинні зо бов’язання, мають відповідальну працю, що забирає їм багато часу і т.п. Я не міг залишити установи, так дорогої мені і тому погодився далі очолювати її. Маючи таких здібних і відданих працівничок Музею, як Марія Шуст (директор Музею), Дарія Байко (відповідаль на за все діловодство Музею), Христина Певна (відповідальна за фотографічний архів і крамничку), Лідія Гайдучок (відповідальна за зв’язки з пресою і придбання фон дів), Любов Волинець (директорка освітніх програм і каталогізаторка етнографічної колекції), Розалія Фенчинська (бюрова помічниця, до речі оплачувана містом) — мож на бути певним, що УМ продов- жатиме свою діяльність на тому самому рівні. Управа має тільки загальний нагляд над діяльністю Адміністрації, висуває пропозиції щодо майбутніх програм, ухвалює постанови й дбає про підтримку громадянства для Музею. Нага даймо, що найактивніші члени Управи жили і живуть поза Нью- Йорком: в Нью-Джерзі, в Конектікат і Пенсильванії. Я сам жив в цен тральній частині Нью-Джерзі. Те пер живу трохи далі. Маю надію, що Управа зможе виконувати свою роботу задовільно. Зрештою, час покаже, чи більша віддаль до місця мого сталого замешкання, матиме вплив на працю Управи. Тим часом шукатимемо когось, хто хотів би очолити Управу Музею в майбут ньому. 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1986 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
