Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
50-ЛІТТЯ СМЕРТИ АКАДЕМІКА M. ГРУШЕВСЬКОГО Український як науковий, так і громадський світ в гемісфері відзначає в цьому, 1984 році, 50-ліття смерти свого великого сина — світової слави нау- ковця-історика, а також одного з видатних діячів на- ціонально-державного відродження в XX столітті Михайла Грушевського. В своєму монументальному творі ’’Історія Укра- Їни-Русі” Михайло Грушевський заклав основи укра їнської національної історіографії, базуючи її на схе мі українського історичного процесу та даючи об’єк тивні періоди й термінологію української історії, що стало потім міцною базою національно-державного відродження України в XX столітті. Михайло Грушевський був славний не тільки як науковець-історик, а й як науковий організатор на всеукраїнській, соборницькій базі, чи то будучи го ловою Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Львові, чи закладаючи організаційно-наукову базу, як голова Українського Наукового Товариства в Ки єві, під будову Української Академії Наук, яка поста ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ СЕЛА (Уривки зі статті) ... Сто років по офіційнім охрищенні Руси правила митрополита Іона II. (1080-89) констатують, що люди далі ’’чинять жертви бісам — болотам і криницям”, що прості люди справляють весілля ”з плясанням, гудінням (музикою) і плясанням”, без церковного благословення і вінчання, вважаючи, що церковний шлюб існує для бояр; до причастя не приходять та так само, очевидно, обходяться без інших церковних обрядів. Володимирова Устава, у тій її редакції, яку тепер маємо, не старша, мабуть, XII віку, між прови нами, що підлягають єпископському судові, згадує випадки, коли люди моляться під клунею, в житі або під деревами коло води”. Широко розповсюджуване й часто доповнюване ’’Слово Христолюбця” , звернене проти залишків поганства і відоме у відписах XIV віку, згадує, що ”по Українам” (в дальших сторонах) люди все ще служать Перунові, Хорсові, Волосові, ставлять трапези Родові і Ро- жаницям, моляться огневі тощо. Не підлягає сумніву, що разом з тим ці люди до держували вже не одну з християнських обрядо- востей. На жаль, не маємо ніяких пам’яток, які дава ли б перегляд того, як саме поширювавсь між на родом християнський культ. Але з нинішніх релі гійних переказів і пісень, помагаючи собі деякими випадковими вказівками старих пам’яток, можна це до певної міри виміркувати. Очевидно, насамперед, відповідно ще непере- ла в Києві в 1918 р. за гетьмана П. Скоропадського. Підносячи українську історичну науку й уводячи її як рівнорядного члена до світового історичного й культурного процесу, М. Грушевський своєю схе мою цілковито окремого історичного розвитку укра їнського народу від російського став на перешкоді Москві в її творенні т. зв. совєтського народу. Тому, від початків встановлення комуністичної влади в Москві й знищення української держави й понево лення українського народу комуністичною Росією шаліє така люта ненависть Москви до М. Грушев ського і його схеми історичного розвитку народів на сході Европи як до ’’української націоналістично- буржуазної”. Українське жіноцтво, разом з усім організованим українським громадянством і українським науковим світом також відзначує 50-ліття смерти свого вели кого науковця-історика академіка Михайла Грушев ського. МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ житому магічному світоглядові народу, в ужиток йо го увійшли різні церковно-посвячені речі, яким самі церковники надавали чудодійної сили: що вони по магають у господарстві, на врожай, на худобу, проти хвороб тощо; і ширили ті речі між ближчим і даль шим людом за відповідну нагороду — так, як і до тепер це роблять різні богомоли, піліґрими тощо, продаючи різні святощі. Поширювались за тим різні церковні й нібито церковні молитви й заклинання, при ближчім роз гляді яких часто виявляється їх старше, передхри- стиянське походження. І бачимо, напр., як до стар ших поганських заклинань, особливо до тих ’’хал дейських”, що мали особливу славу, тільки вклада лись різні християнські імена і вони набирали, таким чином, християнського вигляду та йшли в ужиток уже, як нібито церковні. Подібно ж запроваджувались імена християн ських святих або згадки про християнські події до свійських, передхристиянських молитов і заклинань, якими люди помагали собі в усякій потребі. Християнські імена та уявленя проторюють собі дорогу також до обрядових пісень. У весільнім обряді, скажімо, що з такою яскравістю віддає ще й тепер старі, передхристиянські форми укладання подружжя, поруч старих патронів подружнього союзу, виступають: Господь, Пречиста, Трійця, Спас, анголи й святі, святе Воскресіння і святий По 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1984 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
