Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НА СТОРОЖІ РОДИННОГО СВЯТА Різдво... Свят Вечір... Скільки ми пишемо про ті святочні дні, скільки разів пригадуємо усі традиції зв’язані із народженням Дитятка, із нашим україн ським Свят Вечером, ялинкою, колядою. А там роз повіді і про першу зірку, дідух в куті, сіно на столі, дванадцять страв, молитву і бажання, що їх складає батько родини та десятки інших так дуже наших, здавалося б незабутніх звичаїв. Але хоча кожного року пригадуємо знову про їх існування і про ніколи незмінне українське Різдво — чи справді залишилося воно таким до сьогодні? Може десь тут і там, і далі задержують усі тра диційні звичаї, може у когось і далі ці дні зв’язані тісно із родиною, почуттям одности, тепла, настрою, спогадів. Але в загальному Різдвяні Свята, під впли вом обставин життя та оточення, тратять наш україн ський родинний характер. На нових місцях посе лення, де ми з роками стали частиною нашого ото чення, ми з кожним роком більше перебираємо всі навички і звичаї того оточення, залишаючи наші давні обряди більше у словах, як у практиці, і тепер наше Різдво також в першу чергу стається святом подарунків, відвідин, товариських імпрез, поїздок, поспіху, приготувань в останній хвилині, а не поважним, повним символіки, молитви, призадуми і родинного тепла святом. Для нашого американського оточення таким святом є День Подяки, коли немає усіх тих додатко вих атрибутів різдвяного комерційного настрою, а є лише зустріч родини, вшанування батьків, пере- дання родинної традиції дітям та внукам. Для нас — українців те свято мусить заступити український Свят Вечір, а його символіка не може безслідно заникнути. Щоб так не сталося треба нам усім станути на сторожі нашого родинного Різдва, а в першу чергу мусять станути на його сторожі українські жінки, які завжди і всюди та в кожних життьових обставинах уміли тримати високо полум’я родинного огнища. Коли це вдавалося робити їм у різних дуже важких та складних обставинах життя, під тиском пере слідувань, під звуки воєнної хуртовини, то чи можна дозволити погаснути тій нашій традиції у безпечних, вигідних та повних добробуту роках нашого зако- рінення на американській замлі? ОЙ ЧИ ВИ СПИТЕ, ГОСПОДАРЕНЬКУ? Ой чи ви спите, господареньку? А як не спите, говоріть з нами, Говоріть з нами, з колядниками. На вашім мості троякі гості: Єден гостенько — ясне сонінько, другий гостенько — ясен місяченько, Третій гостенько — дрібен дождженько. Сонінько мовить: — Нема над мене, Ой як я зійду в неділю рано, Я вбігрію гори, долини, Гори, долини, всі западини. А місяць мовить: — Нема над мене. Та як я зійду з вечера пізно, То ся врадує гість у дорозі, Гість у дорозі, волики в возі. А дожджик мовить: — Нема над мене. Та як я спаду місяця мая, То ся врадує жито, пшениця, Вся пашниця і вся землиця. Записав М. Пазяк у Івано-Франківській області 1958. ЩО В ПОЛІ, ПОЛІ, БЛИЗЬКО ДОРОЗІ (С т аровинна колядка) Що в полі, полі, близько дорозі, Ой там Іван орлами оре. Орлами оре, стрілкою сіє, Стрілкою сіє, лучком волочить, Лучком волочить дай Бога просить: — Й уроди, Боже, жито густеє Жито густеє, волосистеє. Поставим женців сімсот молодців, Нажнемо кіпок, як на небі зірок, Поставим стожок, золотенький вершок. Записав Б. Чернявський 1911 р. у с. Козел на Чернигівщині. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 1984 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
