Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Р. Б. ОСІННЄ Малярка-весна вичерпала свою артистичну інтуїцію. І так натрудилася досить. Стільки перших весняних квітів,., травники, кущі, дерева, змінливе небо, гра соняшного світла, чари місяця. Сонце дійшло свого вершка. Зацвіла скромна медова квітка. Знеможена весна сіла під її кущем, не встоялася його наркотикам і заснула. Ранком на свіжу зелень травників упали жовті листки, перші стежі літа. Громовиці модерними ритмами на бубнах заграли привітальний марш, святоіванські черев’ячки виводили хороводи. Та літо не дало себе підкупити артистичними залицяннями. Воно практичне, без поезії. Сипле проміннями сонця, спішить дозрівати. Грозить блискавицями: давайте контінґент, бо буде зле з вами! Земля спішила із своїми плодами. Зілля, овочі, збіжжя. Літо повними пригорщами ладувало стоги, засіки, комори. Заабсорбоване своїми багатствами не доглянуло ворога. Його територію зайняла нова володарка, химерна кокетка, красуня осінь! Заглядає до кожного вікна, манить-чарує, або відвернеться і проганяє геть! Кидає нами від однієї скрайности в другу. Пригріє рясним сонцем, відбере рештки волі, йдеш і розпливаєшся. Тратиш почуття часу, простору, стаєш маленькою пасивною частиною довкілля. На часок добре так забути себе. Та знов супротивний вітер заслонить небо тяжкими хмарами, потоки дощу-плачу проймуть тебе холодом до костей. Плачеш душею за розтраченим життям, за змарнованими можливостями, за тим, що не вернеться. Ходиш від вікна до вікна, з одного кутка в другий, ні звідки промінчика. Темно-сіро, все здається тягарем і мусиш його нести, не маєш права скинути. Вичерпалися запаси сліз, дощ похлипуючи втихає, гаряча земля полудня парує густою мрякою. Огненні кулі вуличних ліхтарень моргають при вабливо вечірнім сутінкам. Ідеш вузькою доріжкою лісового парку. Бабине літо, мов мамині долоні, зга няє рештки смутку. Тихою хусткою окутує тебе ре зиґнація. Якийсь стукіт за плечима. Не тривожся! Вже ніхто не йде за тобою, то тільки жолуді падуть долів і котяться стежкою, доганяючи одне одне. Дарма! Так людські долі мусять іти, кожна своєю дорогою. На галявині окутані мрякою дерева тихо хитають вершками, немов розказують собі інтимні пережи вання, обмовляють кокетку-осінь. Вітер прогнав сіру мряку. На заході заблис золотий окрайчик місяця. Дерева-дами зачали дефіляду осінніх вечірніх туалет і йдуть у балевий танок. Голова завертається від багатства вражінь. Рано за вікном революція! Червонолиста осика потяла свій стрій на малі летючки і розпустила їх з вітром, закликаючи всіх до повстання. ”На страйк, на ВОЛОДИМИР КОБИЛЯНСЬКИЙ ★ * * Так смутно-прекрасні осінні дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест за літом ридає, Що вснуло в сосновій труні — Так смутно-прекрасні осінні дні... Краса переходу — найвища краса... Прекрасне те листя, що впало під ноги, — Як трупом засохлим покриє дороги, Ясніші стають небеса. Краса переходу — найвища краса... 1916-1917 страйк! Скидайте з себе старе, домагайтеся іншої долі. Досить сірих буднів!” Услужний вітер поніс по городах червоні картки, та ніхто не спішився слухати осики. Сусід, молодий дубок, почервонів зі сорому, бо стоїть коло нього сухоребра, гандрабата! Пташки рознесли ту новину аж до лісу. Старий ширококрилий яструб прилетів сам, перевірити небуденну революційну акцію, та не велів вичитати бештанції авантурниці осиці. Крикливі ворони прогнали його геть! Господар згорнув граблями червоні летючки до пластикових мішків, а вітер сховався до другого краю. Зелена форситія на знак протесту зацвіла другий раз веселим жовтим квітом. На жаль, одна форситія не поверне весни. Після невдалої революції осінь змінила тактику. Прибрала ролю маломістечкової перекупки. Розперлася червоноволоса по цілім саду. Порозкидала довкола свій крам і не дає змоги перейти. По землі розстелила різнокольорові килими листя, до сонця мерехтять ніжно-перлисті оксамити, горою розвішані блакитні шовки, на невидимих дротах пересуваються у безнастанній виставці білі, пушисті хутра хмар. Невидимі апарати передають ніжну музику, а цілий той ’’супермаркет” пере повнений шампанським запахом осени ще сильної, щойно дозрілої. Ноги енергійно пробігають по тих килимах, очі не можуть насититися красою виставленого краму. Музика і запах осени мов наркотик виеліміновують дійсність, несуть кудись в простори! Нечутно вночі прийшла нова гостя-зима. Хата залита відсвітами снігу. Розхристані нагі вакхантки дерева закуталися в білі завої, дивуються своїй красі. Дуби рудобороді гріховодники моргають кучерями до зелених невинних ялиць. Червоноголовий дятел носить любовні записки від одних до других. Тільки святе дерево загорнулося в білу мантилью, наїжило колючки і не бере участи в тій забаві. Горби вкриті розбавленою дітворою на санках. Білою доріжкою йде старенька пані. В руках паличка. 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
