Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КИМ БУТИ? «Не так вже й цікаво оленем бути!» — міркує Кайнехак. І пішов собі далі. Неподалік від озера побачив він качку. «Краще стану я качкою: вона й ходить не так швидко, і літати вміє!» — Став ведмедик на задні лапи, передніми замахав, наче крилами, стрибнув щосили... та й гепнувся на землю. — От я повчу тебе, як слід літати, — сказала качка. — Ходімо до берега, там з кручі легше починати! Стала качка на самісінькому краєчку, крила розп’яла й полетіла понад водою. Стрибнув за нею Кайнехак — та як шубовсне у воду! З головою поринув, виринув, лапами по воді б’є, пирхає, ледве виліз на сушу. Стоїть мокре ведмежа, отряхається. Вода холодна, радости мало, коли зуб на зуб не попадає!.. Пішло ведмежатко геть та й зустрілося з батьком, з матір’ю та меншим братіком. Ідуть вони тихо та мирно, на ягідне поле прямують. — Ні, — вирішив Кайнехак, — краще бути добрим ведмедем, чим перед іншими соромитись. Ківагме Ескімоський казкар Ескімоська казка Був собі Кайнехак — ведмежатко. Одного дня став він вередувати, батьків не слухатись. — Не хочу я ведмедем бути! Хочу іншим звіром стати! Сказав так і втік. Ішов-ішов, у тундрі опинився. Добре там, квітів багато, сонце гріє. Біля нірки ховрашок сидить, передні лапки звісив, на хвостик спирається, свище — ніби пісню співає. «Я теж хочу стовпчиком стояти, — думає ведмежа, — і свистіти, як ховрашок.». — Сів Кайнехак на горбок, передні лапки звісив, на хвіст обперся — зовсім як ховрашок. Та й ну свистіти... та вийшов не свист, а гучний рев. Злякався ховрашок і втік. Прикро стало ведмедикові, пішов геть. Іде він далі, коли це бачить — олені пасуться. Підійшов він до одного з них, питає: — Ти хто такий? Я ще таких рогатих звірів не бачив. — Я олень. — Я теж буду оленем. — Гаразд, мені веселіше буде. Ану, побіжімо! Хто швидше?! — Поки ведмежатко шкандибало на своїх кривих ногах, з оленя зник і слід. 34 НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
