Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НЕ ЛИШЕ НА ПОХОРОНАХ АЛЕ І НА ВЕСІЛЛЯХ Коли я перечитала розмову пані Л. Калинович із червневого числа ’’Нашого Життя” про похоронних промовців, відразу хотіла писати листа з подякою за те, що порушила ще раз тему, яка мені видається вимагає обговорення. Але лист може залишився б у редакційній течці, а так я своїми міркуваннями зроблю гейби продовження розмови пані Калинович. Бо роздумуючи над тими похоронними промо вами, на які вже багато людей ремствує, але ніхто нічого не робить, щоб тому запобігти, я порівняла їх із іншим товариським курйозом наших часів — а це промовами на весіллях. Стараємося передавати наші традиційні звичаї з роду в рід, печемо короваї, виво димо дівич-вечори, але з якої традиції та з яких ’’сторін” прийшла тепер до нас звичка виголошувати безконечні промови в часі весіль — ніхто не вміє мені сказати. Питала я вже і старших за мене, що добре пам’ятають гучні весілля на попівствах, (бо у містах звичайно весілля були тихі, скромні, лише для най ближчої родини та їх ніяк не можна порівнювати' з теперішніми, на яких гостей рахують на сотки), діста ла відповідь, що ніяких ’’промов” ніколи не було, а слово мав лише священик, який вінчав молоду пару. То значить десь хтось те започаткував і зродилася нова ’’традиція”. Кому вона на користь і вподобу — справді невідомо. Хіба лише самим промовцям. Як частенько зачуваю від молодих людей важкий стогін на згадку таких весільних промовців а як не рідко приходиться при таких нагодах співчувати а то і соромитися. Бо звичайно чим більше таких промов, тим менше публіка їх слухає і слова промовця пото пають у шумі розбавленої громади. А втім що можна говорити цікавого і мудрого при такій нагоді? Спомини минулого у хвилини коли очі всіх звернені на майбутнє, бо саме починається нове спільне життя? Чи не вистачило б декілька теплих слів благо словення батьків молодої пари? Чим більше роздумую над тим новим звичаєм у нашій громаді, говорити промови при нагоді най більше зворушливих родинних переживань: похо ронів та весіль, здається мені, що причиною його є те надмірне бажання ’’показати себе”, почути свій голос і звернути на себе увагу зібраних людей. І тому про мовці так часто забувають з якої нагоди зголосилися до слова, чи навіть чому їх до того попросили та говорять про... себе. О -К А ДАНИЛКО — ДИТИНА МІШАНОГО ПОДРУЖЖЯ На узгір’ї під пахучими модеревами близько лісу стоїть модерна хатка з великою терасою. Там живе малий Данилко, а звідтілля йому, здається, видно цілий світ, де розгорнулась розкішна панорама Блакитних Гір Вірджінії. От то гуляє та стрибає Данилко по срібно-зеленій травичці як пільний коник-стрибунець. Він ганяється за метеликами і важками з довгими прозорими крилами, котрі виглядають як якісь балерини з довгими ногами в прозорих спідничках. Данилко гасає усюди, все його манить. Часто він тихенько навшпиньки підглядає мацюпень- кого бурундука, котрий напихає свої мішечки всіляким земним добром, сполоханий, підносить вгору хвостик та ховається у свою дірку. Перед Данилковою хаткою стоїть одинокий розлогий височезний дуб, там ховається серед листя від гарячого проміння всіляке-крилате Данилкове товариство, що цвірінькає, пугукає, вуркоче, кряче — включно з верескливою синенькою сойкою, але теж багато з тих бешкетників виводить мелодійні-вечірні трелі,, що насолоджує підвечірню тишу. Данилко якийсь мрійник, він сам один у мами й тата, і тому все, що літає, стрибає, плазує довкруги нього, це наче нероздільна частина його буття. Під тим дубом цей малий — непосидющий має гойдалку. Як тільки сонце вже спуска ється за гори і легенька імла загортає все до сну, Данилко розгойдується на сідлі й летить аж високо під гілля дуба і сміється дзвіночком, бо він сполошив білку, що вигідно сиділа на галузці та смачно розгризала жолудь. Пустунка- білка часто скидає жолуддя на Данилкову ясну голівку, і у відплату за це він її не хоче мати у своїй літаючій і стри баючій сім’ї. Вже імла згусла, і рясна роса спадає. Данилкові робиться холодно — а гори курять, курять,... тоді малий мрійник стрілою біжить у хату, в царство цікавих модерних іграшок. Але Данилко ще не розсівся вигідно на підлозі, як чує: ’’Honey I am home” Данилко вітром злітає по сходах вниз до батька — ”Hi,Tiatiu”. Батько пригорнув хлопчика до себе, стиснув теплу ручку в своїй долоні — ’’Danylko, have you been a good boy? Данилко усміхається, і обидва йдуть вгору до вітальні. При вході батько бере газету із столика, сідає у вигідний фотель, садить хлопчика на своє коліно, та розгортає часопис щоб читати. Данилко посидів секунду на коліні, подумав та пташкою злетів кудись, хвилинка і Данилко прибігає до батька з книжечкою в руках, сідає на коліно і каже: "Tiatiu, read me the book.” Батько приязно усміхається, розгортає книжечку та в тім моменті його очі побільшились удвоє, і він кличе: ’’Marta, Honey help.” Данилко якось розгнівано заглядає глибоко в очі своєму найдорожчому приятелеві-батькові й каже: Тятю, а ти чому не вчишся так, як мама говорить по-українському? Зісувається з батькового коліна, відбирає книжечку і біжить до їдальні, де мама заставляє стіл до вечері,Мамо— Тятьо не вміє читати! Данилко розмовляє зі своєю мамою тільки по-україн- ськи. Батько Данилка американець — айриш дуже гордий зі свого синка, що він маленький, а так гарно говорить обома мовами. (Е. П. Біма) Складаю 10.00 дол. на Фонд ім. Олени Лотоцької, як подяку 82-му Відділові СУА за вирізнення мене як найстар шої матері в часі свяченого нашого Відділу, Олена Назар, почесна членка 82-го Відділу СУА 14 НАШЕ ЖИТТЯ, ВЕРЕСЕНЬ 1982 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
