Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ ГУСЯЧІ ЛАПКИ Прохололи ліси. Вода в озерах темніє. Небо по-осінньому синіє, аж сивіє. З лугу, з поля осінню віє. В садах деінде поміж листя сховалися яблука — одне, друге. Ручай непомітно приносить свої води, до річки простує. А на воді — кленове листя, червонясте, жовте, рожеве, а то й зовсім зелене. Куди йому плисти? І куди їх вітрець підганяє? Запитаєш — так не розкажуть. Зупиниш один, другий, а за ними — сотні, тисячі пливуть. Пливуть, мов гусячі лапки, а самих гусей нема. Не ґелґочуть, не хлюпочуться, не бавляться водою. Літо минулось веселе, як маків цвіт. Кожною стеблинкою скупане в росах. Мережане ромен-зіллям. Не забарилось. Обле тіло, наче пелюстки з гарячих маків. Пішло поза дібровами літо. До чебреців нахилялось — терпкими пахощами впивалось. Та ще птахи взяли його на крила, щоб у дорозі не розлучатись. Щоб з теплим літом у рідний край повертатись. Змовкла, стишилась гомінлива пісня літа. На луках у вибалках безгоміння вляглось, наче на сон збиралось. Осінній ручай заспокоєний, прислухається сам до себе. Звідки гусей виглядати? Чи самому їх доганяти? Залишили гуси лапки свої, а самі, не сказавши ні слова, полетіли своїми стежками. Вітер завмер, припавши до землі. Ковзнув по воді, ліг при березі в соковитій темно-сизій траві. Сонце пустило свої зблиски на воду. Жмуток проміння зацвів на воді оранжевим цвітом. Всіма барвами заграв, затріпотів ручай. Повертайтеся, гуси. Не забувайте своїх лапок. Вам ще по землі ходити. Гусенят за собою водити. В синій ручай видивляється сад, гусоньки-гуси, вертайтесь назад. Листя, мов лапки, плинуть щораз, ми не забули, гулі, про вас. Тільки на мить засмутився ручай, осінь барвиста мережить наш край. Листя, мов лапки, плинуть щораз, ви ж не забудьте, гулі, про нас. (Збірка ’’Босоногий дощ”) Рис. Епьмира Ґерупяк ЧЕРЕВИКИ ПОСВАРИЛИСЯ Івасик уже сам взувається і навіть шнурівки зав’язує. Але сьогодні черевики якісь чудні. Не хочуть слухатися. В них зовсім не можна біга ти. Тягнуть ноги в різні боки. І один на одного не дивляться. ’’Мабуть, вночі посварилися”, — вирішив Івасик і потупав до мами. — Мамо, мої черевики посварилися! — Посварилися, — погодилася мама і пора дила синові перевзутися. "Світанок”.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
