Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
КРИТИКА, ЧИ ОБРАЗА ? І Обкладинка кн и ж ки "За волю України". Святослава Яцуш- ка Видання Головної Управи Братства УСС. Нью Йорк 1967 р. Хто ж не любить, коли його хвалити?! Вправді буває так, що переборщення, або похвала, вислов лена надто вишуканими словами, звучить нещиро, а інколи навіть бентежить того, для кого вона при значена. Одне слово, треба вміти хвалити, але теж вміти приймати похвали, вони ж бо зобов’язують. Вислухати похвали, акцептувати її це рівнозначне з рішенням поводитись добре й надальше. Що ж тоді говорити про критику! Її важко спо кійно прийняти, навіть тоді, коли вона висловлена лагідно, і її ціль не докучити чи принизити, а, навпа ки, направити. Буває ж бо так, що приязні особи роблять свої зауваження з любови, їх ціль напра вити, чи поправити, вони хотять, щоб ми стали ліпшими, перестерігають перед дальшими помил ками. Ті, що критикують, вказують на хиби чи помилки осіб чи груп тому, що вони їх люблять, що вони їм близькі і дорогі. Це відноситься не тільки до осіб, але й до спільноти, груп, народів. В часописі ’’Новий Американець”, що його видають прибулі з Радянського Союзу жиди, на початку цього року була стаття, в якій редактор С. Давлатов назвав між співтворцями больше- вицького терору теж призвіща жидів. Це викликало гостру реакцію, мовляв він образив свій нарід. У відповіді на статті і листи автор в ч. 49 з 14-20 січня цього ж часопису розповів про те, як він був мобілі зований до армії і призначений охоронцем у таборі, де перебували найгірші кримінальні злочинці. Коли він зустрічав там особливо підлих чи то в’язнів, чи сторожів, а були між ними жиди, то він їх далеко більше ненавидів ніж тих, хто не був однієї з ним крови. Він любив свій нарід і до жидів мав далеко більші вимоги, ніж до чужих. Не так давно розказувала одна українка, яка перебувала у тюрмах і лагерях Радянського Союзу, що була свідком такого: один з охоронців, який мав чисто українське прізвище, сперечався і ставив якісь вимоги до однієї з ув’язнених українок. Вкінці він навіть сказав що він, як і вона українці. Відповідь була: — Я все можу вам простити, але того, що ви укра їнець вам простити не можу. Мати любить дитину, яка б вона не була, але хоче, щоб вона була найкраща і найліпша. Для цього вона її виховує, хвалить, але й упоминає, вказує як годиться поводитися, а як ні. Якби ця мама тільки хвалила дитину, чи тим самим дитина була б найліп шою? Редакція між іншими листами дістала теж один такий, в якому висловлене обурення, що в тій чи іншій статті чи фейлетоні автори критикували поведінку поодиноких осіб чи груп і то не в приват них домах, а серед публічних з’їздів чи імпрез. Автори переважно не видумували ситуацій, а описували фактичні події. Дописувачі обурювалися на те, що автори "ображували український нарід”. Ми любимо свій нарід і хочемо, щоб він був найкращий споміж усіх. Ми, які живемо поза рідною землю, репрезентуємо тут наш нарід, а це особливо зобов’язує нас. Нам не вільно поводитися некуль турно, бо ми репрезентуємо наш, дорогий нам, нарід. І тому ми мусимо приймати критику і витягати з ней висновки. Очевидно оцінка фактів може, а навіть повинна, викликати дискусії, взаємні переко нування. Ці відповіді, дискусії мусять оперувати фак тами, аргументами. На жаль буває так, що замість аргументів і фактів ’’дискутанти”, інколи навіть з науковими титулами, замість аргументів вживають образливих прикметників, якими обкидують "против ників”. Замість написати, що треба було поводитись так чи інакше, вони сягають до слівника непристой них, некультурних висловів. Коли ціль критики чи дискусії направити, вка зати на помилки, чи переконати, то ціль лайки: виладувати свою злість і образити. Треба вміти хвалити, треба теж навчитися критикувати, вживати аргументів, а не лайки. Треба теж навчитися користати з позитивної критики, щоб стати кращими, найліпшими репрезентантами нашого народу на цій вільній, далекій від рідного краю, землі. У. Л.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
