Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Editorial CRITICISM, OR INSULT Who among us does not like praise?! However, sometimes words of prise are overdone and are meaningless, sometimes even embarassing. In short, one must know how to present words of praise,one must also know how to accept them. Accepting praise means accepting a responsibility to remain worthy of that praise. So what is there to say about criticism? It is always hard to accept, even when one is presented with gentle words of constructive criticism, whose goal is not to hurt, but to repair. Friends often make comments out of love; their goal is to repair mistakes, they want us to be better than we are now, that we not make the same mistakes twice. Critics point out mistakes to persons, groups and nations out of love, out of a feeling of closeness. In the ’’New America”, a paper put out by Jews from the USSR, a Jewish author wrote that the Hebrew nation helped execute the Soviet Purges. He was accused of insulting his nation. As an answer, the author told about serving as a prison guard, guarding the worst offenders. Whenever he met a particularly base character, whether prisoner or guard, he hated them even more if they turned out to be Jewish. He loved his nation and demanded better things of his people than of anyone else. Not long ago, I heard from a former political prisoner of the USSR this report: one of the guards, with a purely Ukrainian last name, had made some requests of a Ukrainian prisoner. He had told her that he, too, was Ukrainian. To which she answered: ”1 can forgive you everything, but the fact that you are Ukrainian I cannot forgive.” A mother loves her child and wants it to be the best child possible. Because she loves her child, she praises him, but she also criticizes him, teaching him what is right and what is wrong. If she only praised him, how could he turn out to be the best? The editorial office often gets letters from readers who are insulted that authors of articles occasionally criticize the behavior of some person or group. The critics feel that the authors are "insulting the Ukrainian nation.” We love our nation and want it to be the best of all nations. We represent our nation in the free world and we must always be sure to do what is proper and right. We Must be able to accept criticism and to learn from it. A criticism should lead to discussion and argumen tation leading to a common understanding of the facts. Unfortunately, debators of the matter in question often argue using derogatory adjectives instead of the facts. As the goal of criticism is to point out and to repair mistakes, to convince, the goal of scolding is to vent one’s anger and to insult. One must know how to praise; one must also learn how to criticize, using the art of argumentation, not scolding. One must also learn to accept and benefit from constructive criticism, to grow, to better represent our nation in the free world. Translated by M. Jarymowvcz Продовження: КРІЗЬ ПОРИВИ Ж ИТТЯ коли я поверталася, зупинив мене сам із якимсь запитанням. Тоді в свою чергу я запитала, звідкіля він мене знає. — Знаю, аякже! На Великдень ви розносили по тюрмах подарунки, я був там! Я пригадала собі мої відвідини в тюрмі і що начальник тюрми не допустив мене до галичан, а замість того казав нам обдарувати злодіїв: — От, подумала я, — маю протекцію в нової влади... Крижанівський прохав мене йти на працю в Упродком, де він сам працював і боявся, щоб йому не дали секретаря з комуністів. Я погодилася. Началь ником Упродкому, себто Уєздного продовольствен- ного комітета був тоді тов. Мушиманський. З ним я познайомилася було серед дивних обставин. Жінка одного галичанина-більшовика Сіяка лежала хвора на тиф у Кам’янці тоді, коли я опікувалася хворими по домах. Очевидно, що і її я оточила певною опікою. Мушинський одного дня привіз їй гроші від чоловіка і незабаром попав теж до тюрми. По окупації Кам’янця він зараз же виплив наверх, але мої по слуги хворій жінці він пам’ятав. Він охоче призначив мене завідувати відділом заготівлі сільських про дуктів; відділ підлягав Крижанівському. Все йшло добре до приїзду нового начальства. Незабаром призначили нам нового начальника "то вариша” Ємця. Це був малоосвічений матрос із усіма прикметами такого. В день свого призначення на на чальника Упродкому він з’явився в уніформі матроса і наказав усім зійтися в одну кімнату. Ніколи не забу ду його промови. Говорив по-російськи: — Таваріщі! — почав він. — От ви відєлі, какурат, (він дуже радо вживав цього слова) разную власть. Била в вас польськая власть, била і пєтлюровская, тєпєрь прішла, какурат, совєтская власть. Што ж то, какурат, значіт? Ето значіт: довольно воровать! Довольно лєніться, пєть песні і танцовать. Кто, ка курат, вийдєт с работи на 5 мінут раньше ілі опоз- даєт на 5 мінут, будєт висланий на работу в концен- траціонний лаґер, а кто украдет, какурат, хоть одін рубль, будєт разстрєлян! Довольно, какурат, бить безчувственнимі скотамі, надо бить сознатєльнимі людьмі! А тепер ідіте по своіх комнатах і, какурат, занімайтесь своім дєлом! Пращайте, таваріщі! П родовження буде
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
