Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАША ОБКЛАДИНКА Віра Дражко (Дражевська) народилась у Харкові. Училась у Харківському Художньому Інституті (1931- 34) в майстерні художника Івана Падалки. Після перенесення столиці УРСР з Харкова до Києва (червень 1934), відбулась реорганізація художніх інститутів; Харківський Інституту закрили, студентів перевели до Київського Художнього Інституту. В цей час буяла боротьба з ”формалістами”-бойчукістами, і студентів бойчукіста І. Падалки у Київському Інсти туті посадили на перший курс "переучуватися”, що В. Дражко і робила в 1934-35 академічному році. Наступний рік вона училась у Московському Художньому Інституті. Працювала професійно з студентських років. В роках 1945-51 В. Дражко жила в Мюнхені, належала до Berufsverband Bildender KOnstler, брала участь у виставках, ілюструвала дитячі книжки (наприклад, книжечку ”У нашого Омелечка”). Від 1951 року живе в Нью-Йорку. В 1953 році вийшла з її численними ілюстраціями книжка: Leslie С. Stevens, Russian Assignment. Репродукція одної з ілюстрацій була подана на першій сторінці The New York Times Book Review; 25 жовтня 1953 p. Брала участь у групових виставках, також ОМУА. 1970 року була відзначена на конкурсі СУА за ікону св. Ольги. Робила рисунки для різдвяних карток. Протягом цього року її рисунки друкував наш журнал. Ілюстрація В. Д раж ко, яка була поміщена на першій сторінці N.Y.T. Докінчення: ЖІНКА В ЛІТЕРАТУРНИХ ТВОРАХ волюціонерку, Марусю, яка завдяки своїй фізичній красі здобває велику популярність серед мас як ора торка. Вона теж об’єкт заздрости й ривалізації між партійними товаришами-революціонерами. Поба чивши, що її "не слухають, тільки дивляться” похіт ливо на неї, Маруся рішає спотворити своє обличчя сірчаною кислотою й обтяти своє пишне волосся, щоб врешті переконатися, що з її красою пропадає теж захоплення від її промов серед мас і любов її обожнювачів. З п’єси видно, що всі мужчини дума ють, що жіноча краса є важливіша від духовних прикмет. Коли жінка готова жертвувати своєю красою для революції, вона може числити на популярність серед мас і товаришів. Коли ж вона домагається, щоб її трактували нарівні з мужчинами, жінка стаєть- ся просто завадою в революційній роботі. Може найсильнішими індивідуальностями у ве ликій черзі Винниченківських жіночих літературних постатей є Ольга і Дора з ’’Чесність зі собою”, Ріна з "Божків", Таня з "Рівноваги” та мільйонерка Кеті з "Пророка”. Вони хоча теж борсаються в лабетах плотської змисловости, мають все ж таки власні пе реконання і досить послідовно здійснюють їх в жит ті. Назагал майже з усіх творів Винниченка прози рає та ідея, яку він висловив у "Соняшній Машині”, що ’’жінка стоїть ближче до тварини”. ’’Якщо в неї є самець, є дитина, є кого лизати, любити, є чим наго дувати себе і своїх, чого ще їй треба?” Тому то жі ноцтво в ’’Соняшній Машині” так радо приймає тео рії й практику сонцеїстів. Виняток становить тільки Сузанна Фішер, багата вдова. Вона провадить в Берліні літературний сальон і є своєрідною жреки- нею краси на вищому духово-естетичному рівні. Хоч вона є любовницею Макса Штора,"Інаркіста” і ”Сон- цеїста”, Сузанна відмовляється їсти соняшний хліб. Побачивши, що сонцеїсти зробили з її святині барліг, рішає покінчити своє життя самогубством, щоб ”не обростати шерстю” й не провадити напівтваринного життя в сонцеїстській череді. Неможливо в короткій статті проаналізувати всі жіночі постаті, на які так багаті повісті і драми Вин ниченка. Мені здається, що жінки для Винниченка були якоюсь, можливо не тільки літературною, об- сесією. З великою дозою життєвої правди й силою свого великого таланту він вивів ’’своїх жінок” на лі тературну арену, щоб показати можливо типових жі нок своєї доби, а може й прототипів ’’вічно жіночого” так, як його бачать мужчини, для яких душа в жіно чому тілі, або зовсім не існує, або залишається не розгаданою тайною. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
