Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Напередодні ’’свята жінки”, яке врочисто відзначують в Радянському Союзі преса повідомляє про ’’відзначення” Оксани Мешко, а саме: ОКСАНУ МЕШКО ЗАСУДИЛИ НА 5 РОКІВ ЗАСЛАННЯ Нью-Йорк. (Пресова Служба ЗП УГВР). 5 - 6 січня ц.р. у Києві відбувся суд над Оксаною Мешко. її засудили за статтею 62 КК УРСР (’’антирадянська агітація і пропаґанда”) на 6 місяців ув’язнення і 5 років заслання. Після суду її під конвоєм забрали на заслання. Місце заслання невідоме. Оксані Мешко ЗО січня сповнилося 76 років. Вона вчилася на Дніпропетровському університеті, з якого її виключили під час сталінських чисток. Від 1947 до 1956 року вона перебувала в концтаборі. В 1956 році її реабілітували. Доки не вийшла на пенсію працю вала в ’’Укоопспілці". Її чоловік Федір Сергієнко помер від туберкулюзи. Старший син Євген трагічно загинув у юнацькому віці під час евакуації. Молод шого Олександра ув’язнено в 1972 році. Його засудили на 7 років ув’язнення і 3 роки заслання. Тепер він перебуває на засланні в Хабаровському краї. Докінченнн: САМОТА, САМОТНІСТЬ Лист короткий, але ставить перед наші очі не тільки картину самотнього Свят-Вечора, але й саму ’’одинокість” і силу духа, що дозволяє так її пережи вати й виповнити таким глибоким змістом. Може не у кожного з нас життя уклалося так як би ми хотіли. Не одна людина носить у собі жало розчарування, невдоволення. Прочитавши такий лист інакше оцінювати будемо наш, хоч інколи нелегкий, спосіб життя, наші труднощі, невдачі тощо. Навчи мося радуватися тим, що досі приймали ми як само зрозуміле й буденне. Уявити собі тільки життя тих приречених на самотність на засланнях, у тюрмах, штрафних ізоля торах, або й тих, які хоч фізично не ізольовані, але внутрішньо самітні! Про перебування у штрафному ізоляторі розка зувала Надійка Світлична й інші прибулі з України. Страшно було слухати про відокремлення у чо тирьох вологих, брудних і темних стінах, без нічого на чому можна б задержати- погляд чи спинити думку. А при тому голод, спрага і холод! До того ще чинник часу: не години, а дні чи й тижні у такій від окремленій темниці. Самота для декого бажана, яка ж страшна вона коли її вживають як спосіб покарання чи зламання людини. Такі самі, як ми, жінки й чоловіки переходять Оксана Мешко у свому помешканні Oksana Meshko in her apartment. Оксана Яківна Мешко активно виступала в обороні свого сина, а з листопада 1976 року, коли засновано Українську Гельсінкську групу, стала активним її членом. Після арештів Миколи Руденка, Олекси Бердника та інших, виконувала обов’язки голови Групи. У 1980 році Оксану Мешко двічі запроторювали на примусове ’’лікування” до психіятричної лікарні, а від листопада м.р. вона перебувала в слідчому ізоляторі КҐБ. через психічні тортури ізоляції, самоти не скаліче ними душевно, навпаки вони зуміли заховати свою гідність, внутрішню свободу й силу. Пощо про це писати й думати? Може думка про тих далеких і рідних, бо одної з нами крови, зродить охоту й постанову помогти їм. Може цей різдвяний образок спонукає нас у тому перед-великодньому часі простягнути помічну руку нашим землякам у неволі, або просто переслати їм наш привіт. Але наша увага нехай звернеться теж до тих, побіч яких живемо тут у вільному світі. Коли пильно приглянемося, то й тут знайдемо людей, яких саміт ність це не вибрана добровільно хвилина, потрібна для духового самопочуття, а сумна необхідність. Життєві умовини доводять людей до такої самітно- сти. У великому місті серед тисяч людей, сусідів чи знайомих бувають люди приречені на самітність. Можливо ми їх зустрічаємо, але не призадумуємося над їх почуваннями, над їхньою самітністю. Вони інколи гордо несуть тягар одинокости, але напевно радо приймуть наше добре слово, теплий усміх чи запрошення на прогулянку. Бо самотність може бути потрібна, коли вона до бровільна й виповнена внутрішнім змістом, а може бути тягарем понад людську силу. У.Л. В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ ВІДЗНАЧУЮТЬ 8-ГО БЕРЕЗНЯ ДЕНЬ ЖІНКИ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
