Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС! ЛУШПИННЯ КРАШАНКИ марія ж и ж к а Над маленьким хутором Грачівка на березі Калки сходило сонце і освітлювало усе навколо — дерева, кущі і річку. Дахи біленьких хат здавалося, обли лися срібно-рожевою росою. Повільно несе річка Калка свою прозору воду, хлюпоче маленькими хвилями, ловить сяйво золотих променів і ховає під свої хвилі та й несе їх до Чорного моря. В очеретах та в квітучих вишневих садках заспівали на різні голоси ранні птахи, а з ближнього села Богоявленки чути радісні Великодні дзвони. Прокинулись Петрусь і Наталка, швиденько одяглися, бо скоро батьки зі свяченою паскою прий дуть. Тільки Петрусь хотів за ворота бігти батьків виглядати, а батьки у двері входять. ’’Христос Воскрес, дорогенькі дітоньки!” ’’Воістину Воскрес, тату і мамо!" Похристосувалися, поснідали, розговілися свя ченою паскою, крашанками, ковбаскою, і мама дала їм по фарбованій крашанці. Діти мерщій побігли через садок до діда Олексія. Хата діда Олексія приваблювала дітей. Вона стояла на самому березі Калки і одним боком ніби заховалася в очерет, де дід Олексій тримав свій човник і ставив сітки на рибу та вершу на раки. І стільки там тепер на весні цікавих птахів, та стільки там маленьких каченяток. Вони табунцями за своєю мамою-качкою пливуть... Багато байок ^нає дід Олексій — їм і кінця немає... Сьс одні Великдень, дідусь сидить на ослоні, чекає н і своїх онучат. А вони з-за рогу хати... тільки пурх... до нього — ’’Христос Воскрес!” — гукають до дідуся. Похристосувався дідусь з онучатами і пода рував по дуже гарній крашанці — Наталці жов теньку, а Петрусеві блакитну. Та трапилося лихо — Петрусь упустив свою крашанку... вона розбилася — не тільки розбилася, а просто розтрощилася на кус ники. Не схотів Петрусь їх підняти з землі, але дідусь йому каже: ”Не можна на Великдень розбиту крашанку на землі лишати, так само і лушпиння зі свяченої крашанки, бо з лушпиння може скористати нечиста сила. Колись тут було багато різної нечис тої сили в очеретах, були навіть відьми... Лушпиння не треба лишати на землі... інакше, коли стихнуть церковні дзвони — прийде відьма... забере їх і зужиє для своїх лукавих справ... Зробить човник... попливе по річці і буде шкоду робити... каченяток маленьких ловити, буде рибу лякати та й сіті іншим разом порозриває... Тому, коли розбив чи з’їв крашанку, лушпиння треба покласти до кишені, занести додому, або розтерти й загорнути землею чи порохом — сховати від відьми... А щоб ще краще забезпечитись від відьми, треба на другий день побігти до річки й, повернувшися спиною до неї, кинуть камінчик... Тоді відьма далеко не запливе в її човнах із лушпиння, розіб’ється, і лихо мине нашу хату” Петрусь уважно слухав, як дідусь розказував і тихенько биту крашанку підібрав, прикопав, ще й ніжками притоптав. За те йому дідусь іншу, ще кращу — не крашан ку, а писанку подарував. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
