Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Обміркували ми ще питання, які турбували нас і, які різним способом порушувала американська преса. Що можна на такій конференції осягнути? Як переводитиме пленарні сесії президія? Чи можна буде дискутувати справи, які не є у програмі, але все ж таки важливі для поодиноких делегаток? Окрім цих загальних питань, мене ще особисто цікавили можливості акції щодо ув’язнених українських жінок. Зразу після приїзду до Гюстону видно було, що конференцію можна було краще підготовити. На приклад: Плян акції вислано делегаткам для пере гляду пізно, в остатнім тижні; в самім готелі сиділи жінки годинами на своїх валізках, чекаючи на при міщення. Між учасницями були жінки молоді і старші; одягнуті за останньою вишуканою модою аж до джінсів. Після бурхливого приїзду і реєстрації велика кількість учасниць конференції взяла участь в прийнятті ”Е R Am erica” , де в переповненій залі виступили жінки президентів, пані: Картер, Ф орд і Джонсон, провідні активістки жіночого руху та пред ставники міста Гюстону. Темою цього прийняття було піддержування конституційної поправки для рівних прав — Equal Rights Amendment. Відразу можна було відчути, з яким великим ентузіязмом під держували жінки цю контроверсійну справу. Цього самого вечора я мала нагоду стрінутися з головою Українського культурно-освітнього клюбу в Гюстоні, Оксаною Данилик, з Михайлом Данили- ком, заст. голови гюстонського відділу УККА та з Ренею Поточняк. Вони познайомили мене з діяль ністю своєї організації та обіцяли допомогу в моїй праці на конференції. Відділ УККА допоміг мені передрукувати листа від мене до делегаток, в якому я, від імени СУА закликаю делегаток підтримати рекомендації в справі лю дських прав і згадую, що ми від СУА почуваємося до обов’язку стати в оборону українських жінок-політв’язнів та всіх жінок переслідуваних за їхні релігійні, національні та полі тичні переконання. Наступного дня цей лист разом із нашою брошуркою ’’Жінки політв’язні в СССР” роздали пані: Данилик, Поточняк і Кіхтан усім присутнім делегаткам. Під час конференції пані з ОЖ ООЧСУ розда вали афіші, летючки і брошурки про українських жінок політв’язнів. Дора Рак відповідала за етнічну виставку при виставці Нью Джерської делегації, де також роздавалося українську літературу. Нам особливо допомогла Національна Рада Жінок, яка при своїм столику помістила літературу СУА. Тим часом у головній залі відбулося величаве відкриття конференції, в якому взяло участь багато визначних осіб. Урочистості завершено передачею смолоскипа, запаленого в історичному місті Сенека Фоле, Н. Й., молодими атлетками, голові конферен ції. Белі АбцуГ. Після цього зворушливого моменту, конференція взялася до праці над Пляном акції. Передискутовано і прийнято двадцять п’ять резо люцій, з-поміж яких найважливішими були Equal Rights Amendment, Reproductive Freedom в справі аборту, Sexual Preference в справі лесбіянських прав, дитяча опіка, міжнародні справи та інші. (В наступ ному числі подамо текст і переклад рекомендацій). З початком конференції делегатки створили "Pro Plan Caucus” , де більшість рішила прийняти Плян акції в цілості, без додатків і змін. Це зроблено, щоб запобігти всіляким додатковим резолюціям, які могли б створити замішання і перешкодити в успіш нім переведенні нарад. На жаль, це відразу виклю чило будь-які можливості для представлення окре мої резолюції в українській справі. Всі етнічні групи (мурини, жиди, індіяни, азіяти та інші) рішили не виставляти окремих резолюцій в своїх поодиноких справах. Ми, задля гармонійної співпраці, мусіли зай няти те саме становище. І хоч Уляна Целевич робила заходи для внесення української резолюції, її прези дія відкинула. Організатори конференції мали повну контролю над перебігом нарад і доступу до слова. їхні спів працівники з залі на умовлений знак вносили внески на закриття дискусії і в інші, згідні з парляментар- ними приписами способи мали повну контролю над промовцями і над внесками. Ця конференція дала мені нагоду для обширних розмов з багатьома провідницями жіночого руху, особливо головами кількох визначних амери канських жіночих організацій. Між ними була Harry W agner голова Генеральної Ф едерації Ж іночих Клю бів, яка дуже позитивно поставилася до нашої праці. Вона дуже цікавиться міжнародніми справами і працює над розбудовою міжнародніх клюбів при Федерації. Перед закриттям конференції гюстонський куль турно-освітній клюб та відділ УККА приготовили в домі Стефана Кіхтана прийняття для українських учасниць конференції. Це дало нам нагоду поінф ор мувати їх про перебіг нарад, як також і познайоми тися із життям української гю стонської громади. Мої враження з цієї конференції переконали мене, що наше завдання на такім форумі було інформувати якнайбільше провідниць американ ського жіноцтва про долю наших українських жінок по тюрмах СРСР. Але не кінчати нашу працю на лю дських правах. Щ об здобути собі високу опінію і повагу, ми мусимо собі на це заслужити нашою участю в жіночім русі. Ми мусимо активізуватися в різних ділянках американського життя та брати участь і слово в різних темах, які стосуються нас як громадянок американської держави. Мені дивно, що так мало українок цікавляться і беруть активну участь в жіночих справах. Перед конференцією було питання, чи взагалі варто посилати українських делегаток, на яке треба відповісти, що тут не тільки були присутні жінки різ них політичних, світоглядових та релігійних переко нань, але були жінки-провідниці могутніх держав них, професійних, суспільно-громадських та етніч них організацій. Тут є форум на обміну думок, інформацій, науки та співпраці. Хочу особливо подякувати Марті Цегельській-Ґарза за її поради і гостинність та гюстонському відділові УККА і Культурно-освітньому клюбові за їхню вели ку допомогу. Оля Палюх С тавнича 4 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
