Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
А потім кропив усе в хаті. Батько і на піч * кропильцем махнув, бо вона ж часто хлопців у мороз гріє. Коли все покропили, тоді обідати сіли. Мати у Йосипа пиріг взяла, на столі покраяла на сьогодніш ній обід, бож він прісний. За обідом батько хлопцям про завтрішній Йордан розказував: — На річці цей рік вода замерзла товстим льодом, не кожного року такі морози. Як отець духовний скаже: ”1 дух святий, як голуб над ним підіймався”, люди будуть голуби на Йордан пус кати. З рушниць будуть стріляти, та все вгору. Зінько і їсти зупинився, слухав і запитав батька: — А нащо ж вони стріляють? — Та щоб грішна шуліка голуба не заклювала. Скінчився обід і надворі темніло. Батько не докінчив розказувати про Йордан, він піднявся з-за столу, подякував Богу: — Дякую Тобі, Господи, що Ти милосердний і цього дня нагодував нас святим хлібом і укріпив наше здоров’я. Амінь, — уклінно перехрестився. Хлопці стояли рядом з батьком і тихенько переказували за ним молитву і хрестилися так, як хрестився їхній батько. Коли хлопці подякували мамі, то батько сказав: — Ідіть, хлопці, сьогодні раніше спати, завтра на Йордан санками поїдемо. Хлопці не сплять... їм чути, як на річці лід рубають... — Чуєш, Зіньку, — це ріжуть, пиляють хрест з льоду, просто на річці, потім поллють буряковим квасом, щоб на сонці яскраво сяяв. Довго тихенько розмовляли Йосип і Зінько та лише на світанку поснули. Стук копит по мерзлому шляху збудив їх. Вони одяглися і вийшли з хати. Надворі їх осліпив свіжовипавший уночі сніг, від сходячого сонця він блищав яскравими самоцвітами. Вже люди їдуть на Йордан. Санки за санками пли вуть м’яко і легко по засніженому мерзлому шляху, а запряжені молоді коні... вони біжать, кидаються і пофоркують. Зінько і Йосип зупинилися біля батька, схвильовано топчуть ніжками пухкий сніг, дивляться на батька... ”Чи батько візьме їх на Йордан?... мороз міцніє’’... Батько запрягав коні, двоє молоденьких, пер ший раз у санки — Азова і Болонку, щоб пробіглися по свіжому сніжечку. Йосип метнувся в стайню, схопив на гнізді двоє білих голубів і всунув їх собі у пазуху. Зінько стояв біля батька і топтав ніжками сніг. Батько давно розгадав думки своїх хлопців, але знаку не давав. — А, що хлопці, коні гарні? Вони молоденькі, вперше пробіжаться по сніжечку. — Коні гарні, сказав Йосип, — але ми не знаємо, як вони біжать по снігу... Батько засміявся, схопив Зінька за комір кожуш ка, підняв його і міцно посадив у санки, аж приткнув, і гукнув на Йосипа: — Скорше сідай! Батько тримав віжки міцно в руках — коні були неспокійні... вони крутили головами, тупцювали по снігу. Ледве Йосип вспів скочити в санки, як коні шарпнули. Коні не бігли по дорозі, а шарпали то в один то в другий бік. Ледве санки не перевернулися, доки батько їх не повернув за ріг, тоді вже поїхали степо вим шляхом. Коні скакали, стрибали, вбіг кидалися. На великому шляху молоді коні потроху заспокою валися і почали бігти гарно риссю. Під’їхали до Йордану. Коні були мокрі і пара з них стовпом підіймалася. На Йордан наїхало багато людей. Хлопці куди не глянуть — всюди санки запряжені молодими кіньми. На льоду повно людей. Запурхотіли голуби, почулася стрілянина. Йосип хутенько вихопив голуба з пазухи... але не втримав, щоб пустити... вертун вирвався, вдарився об батько ву голову... батько злякався, а коні рванули вперед на чужі санки... ледве-ледве батько їх утримав і, коли заспокоїв коні, оглянувся назад... злякано дивиться на нього Йосип... у руках він тримає білу голубку... — Пускай! Хай летить!, сказав батько. Швидко тикнув Йосипові в руки ковбушку: — Біжи, Йорданської води набери! Бачиш, коні не стоять! Зінько сидить у санках, ’’чому ж мені батько ні чого не казали?”... Хотілося і йому зблизька бачити великий хрест з льоду... рожево-фіолетовий, він просто горить від сонця перед криницею...рожевий престол, покритий білою скатертю, а на ньому велике Євангеліє... НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1978 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
