Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАША ДИТЯЧА КНИЖКА І ТЕ, ЩО КРУГОМ НЕЇ.. ЛЕСЯ ХРАПЛИВА-ЩУР — "Рання Зірничка відхилила двері від спальної кімнати соняшних промінчиків і весело гукнула: — "Добридень!" — отак читає бабуся, мама, тітка, чи може старша сестра, що саме підготовляється до матури з українознавства, а тут довелося їй доглядати молодшу рідню. Та нам важливе саме те, що хтось читає. А дітлахи розсілися накруги коминка на килимі та слухають.Вогонь у коминку палахкотить, байдуже, чи він справжній, чи штучний. Кіт-пестун акомпаньює читанню своїм заспокійливим муркотінням, а в широко відкритих оченятах дітей стоїть Рання Зірничка, відхиляє поволі двері до спальні, такої ж, як у ній діти сплять, тільки двері ці обов’язково золоті, а в ліжечках сплять не діти, тільки... подумайте: соняшні промінчики! За вікном лютує хуртовина і не знати, як татко повернеться додому з праці, а тут, у кімнаті, у світляному крузі відіграється щось небувало-соняшне поміж непа- рочно-білими сторінками книжки, поміж ласкавими устами виховниці та настороженими вушками дітей.Відіграється казка-визволення з-під тягару реальности, відчиняються двері у кращий світ, де правдиве все, що добре. Серця дітей нанизуються на казкове проміння, мов коралі на нитку, в одно намисто. А хтось, хто старший та досвідченіший за дітей, проводить їх крізь ці казкові брами у святині рідної мови, культури і всього, що є їх правною духовою спадщиною. І тільки невидний стоїть над тою сценою письменник, автор книжечки, з промінною усмішкою на устах — що його слова знаходять стежечки до малих читачів, чи пак ще тільки слухачів. Не треба хіба й згадувати, що оце читають дітям україн ську книжку. Вона бо займає дуже поважне, хоч не завжди належно доцінюване місце у процесі продовжування та новотворення української духовости. Всюди, а ще зовсім зокрема у країнах нового поселення, здалеку від рідної землі. Українська література ледве копи була не- дидактичною. Її існування було так органічно пов’язане з долею нашого народу, що на незаанґажованість ледве чи могла колинебудь спромогтися. Завжди голосила нашу національну правду, бо за неї цього ніхто інший зробити не міг. А науку правди треба починати від наймолодшого вже віку тому й наші найчільніші письменники не цуралися писати для дітей. Тому складали букварі і Маркіян Шашкевич і Тарас Шевченко і Юрій Федькович, тому залишив Іван Франко всім поколінням українських дітей багато, чого крім безсмертного "Лиса Микити”, тому спів робітничала у дитячому "Дзвінку” і велика Леся Українка. І "дорослі” письменники створили базсмертних малих героїв нашої дитячої літератури: Марко Вовчок "Марусю”, Борис Грінченко "Олесю", тай малий вістун УПА — "Михайлик" мав теж автором не зокрема дитячого письменника — Марію Дмитренко. Від 1946 року творці української дитячої літератури у вільному світі зорганізовані в Об'єднанні Працівників Дитячої Літератури, що в 1969 році змінило назву на Об’єднання Працівників Літератури для Дітей та Молоді (ОПЛДМ), підкреслюючи цим своє зацікавлення теж і в літературі для нашої молоді. Це Об'єднання під голо вуванням спершу Юрія Тищенка-Сірого, далі Богдана Гошовського, а тепер письменниці Ольги Мак, перетривало й до сьогодні, даючи нашим дітям та молоді низку справді вартісних та цікавих творів, що як змістом, так і оформленням можуть безперечно рівнятися з чужо земними виданнями. Бо девізою Об’єднання був завжди якнайвищий мистецький та виховний рівень видань для дітей. І оце в квітні цього року ОПЛДМ відбуло свій черговий з’їзд у Торонто. Проминув він майже незамітно, бо пред ставників преси хоч просили, але якось не склалося нікому, і учасників було небагато. Та проте обговорювані там проблеми та завдання, що їх ОПЛДМ ставлить собі сьогодні, так, як ставило 31 років тому — справді дуже поважні та заслуговують на увагу й співдію зі сторони громадянства. Як відомо — і українська мова нашого молодого поко ління у діяспорі і її зацікавлення українством, а в тому числі й українською книжкою, залишають немало до побажання. Ідиллічна картина, що її ми змалювали на початку, хоч і трапляється подекуди, та здебільшого зали шається тільки побожною мрією тих небагатьох, кому дорогий потенціял української дитини — як майбутнього громадянина-українця. А так насправді... самі ж бачимо, то й описувати зайво.. Та проте ОПЛДМ не збирається капітулювати. Останній період від попереднього з’їзду позначився появою трьох нових книжечок: перевиданою вже втретє збіркою В. Цимбала для найменших "Сонечко", далі збіркою істо ричних оповідань. М. Погідного "Дніпрові дзвони” та "Соняшними казками” Ніни Мриц, що в неї ми й позичили для цієї статті Ранню Зірничку зі соняшними про мінчиками. Тепер жде нову управу видання дальших, вже готових до друку творів. Письменники та ілюстратори для дітей, це люди, що живуть вірою в казку і в можливість її здійснення. Вони переконані, що їх твори не лиш вдасться видати, але й дійдуть вони до уваги та сердець малих адресатів. Плянує нова управа ОПЛДМ пропаґандиві імпрези та ярмарки дитячої книжки, доповіді на тему її виховного значення. Далі ближчі зв’язки з нашими школами та міськими бібліотеками, що теж зацікавлені в різномовній літературі. Можливо вдасться навіть відновити традицію колишніх Двомісячників Української Дитячої Книжки, що в щоденній мові членів ОПЛДМ звалися ’’дудками”, та проте у свій час таки справді звернули увагу громадянства на значення української дитячої літератури та притягнули численних громадян до співпраці з ОПЛДМ. Коли говоримо про дії та пляни управи ОПЛДМ, хотіли б ми, щоб наше громадянство, зокрема ж жіноцтво, а між ними особливо матері та виховниці, познайомилися з членами цієї управи. На чолі стоїть голова, переобрана черговий раз Ольга Мак. Її заступник-інспектор Іван Боднарчук. Секретар — С. Головата, скарбник Р. Ґеник- Березовський, референт видань П. Роєнко, книговод Б. Любинський, голова висилкової станиці Е. Боднарчук, Д окінчення на с т . 36 16 НАШЕ ЖИТТЯ, СІЧЕНЬ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
