Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Щ о z u m a m u ? ІЗАРСЬКИЙ, ОЛЕКСА. ПОЛ ТАВА: РОМАН. МЮНХЕН, "СУЧАСНІСТЬ”, 1977. 432 стор. (БІБЛІОТЕКА "ПРОЛОГУ” І ”СУ- ЧАСНОСТИ”, ч. 116) 12.00 дол. Олекса Ізарський не належить до "популярних письменників”. Він не їз дить по Америці з авторськими висту пами, про нього не пише щоденна українська преса, а через те ім’я його загалові українських читачів мало відоме. Ізарський, як висловився колись раз Іван Кошелівець, ’’боїться самореклями аж до несправедливос- ти супроти самого себе”. Він не лиш не дбає про популяризацію своїх творів, але навіть легковажить біобібліогра- фічну інформацію про себе в енци клопедичних довідниках. Олекса Ізар ський живе відокремлено, здаля від великих українських скупчень в Аме риці, збоку від літературних україн ських осередків. І ось, на наших очах, без великого розголосу і шуму, цей високоталановитий український еміграційний прозаїк з одержимістю письменника свідомого своєї місії тво рить великий епос, що буде — а у значній мірі вже є — літературним пашпортом цілого покоління. Твор чість Олекси Ізарського, щоправда, навряд чи підпаде під смак того українського читача, який любується в конвенційній реалістичній прозі, але вона заслуговує на те, щоб із нею ближче познайомився більш вимогли вий до себе і до автора інтелігентний український читач, вихований на кращих зразках європейської та американської літератури. Подібно, як французький романіст Марсель Пруст, що, відокремившись від людей, створив 15-томову серію романів "У пошуках втраченого часу", в якій у белетристичній формі від дзеркалив увесь багаж і всю мудрість свого життєвого досвіду, так і Олекса Ізарський у своїй серії майже авто біографічних романів віднаходить, досліджує, аналізує недавнопережиту добу. Романи Ізарського: ’’Ранок" (В-во "Сучасність”, 1963), "Віктор і Ляля” (1965), "Київ” (1971), "Полтава” (1977), "Чудо в Мисловицях" (1967) і "Саксон ська зима” (1972) можна читати як окремі самостійні твори. Але водно час вони творять певну цілість і пов’я зані одним-єдиним в Ізарського сю жетом — хронологічною канвою жит тя головного героя, Віктора Лисенка. Справжня тема Ізарського — це психо логічне формування героя, поступове зростання письменника. "Ранок” змальовує поетичний портрет Віктора у казковому "Сонгороді” його дитин ства, "Віктор і Ляля” — героєву юність, школу, перше кохання, "Київ” — уні верситетські роки напередодні другої світової війни, поширювання інтелек туальних горизонтів, "Полтава” — роки війни і німецької окупації України, "Чудо в Мисловицях” і "Саксонська зима” — перші кроки на чужині — на Шлеську і в Саксонії напередодні за кінчення війни. В центрі композицій Ізарського не стоять наростаючі конфлікти; його творам бракує драматичних пуант, швидкого інтригуючого темпа розпо віді... Часом здається навіть, що зати рається межа між белетристикою і мемуаристикою, що надто велика кіль кість дієвих осіб не завжди має без посереднє відношення до психологіч ного портрету головного героя... Для стилю Ізарського характеристичний повільно текучий потік асоціяцій: дум ки, образи, фрагменти характеристик, медитації, діялоги. Ізарський лю бується в імпресіоністичних деталях, в поетичній, навіть метафоричній мові. В нього на першому пляні — суб’єктивні почуття й переживання його героїв: Реальні події відображені тільки в дзеркалі цих почуттів і переживань. Творчості Ізарського притаманний нахил до інтелектуалізму: його рома ни повні філософських медитацій, як теж цитат і коментарів до творів світо вої клясики. "Полтава" — найновіший роман Ізарського, що появився друком у 1977 році — заповнив хронологічну про галину між ’’Києвом” та "Чудом в Ми словицях". Тепер зацікавлений читач може читати всі твори за хронологіч ним порядком життя головного героя, а не в такому порядку, як вони були написані і друковані. Роман "Полтава” — крізь призму світобачення, переживань і почуттів Віктора Лисенка — змальовує роки війни й німецької окупації в Полтаві та в Харкові, аж до остаточного від’їзду з рідної землі. Віктор у ’’Полтаві” — це студент київського університету, що йому війна перервала незакінчене нав чання, а може й наукову кар’єру. Захоплений німецькою мовою і культурою молодий чоловік, що для нього Німеччина досі була "світом ге- ніяльних музик, геніяльних філо софів, геніяльних поетів”, зустрічає в час окупації теж другий бік німецької медалі: Гестапо, розстріли, принизли ве ставлення до населення. Розби ваються остаточно надії на краще май бутнє України: "Безодня між нашими націями виявилася глибш ою за обопільну користь, за людський глузд, за життя” (стор. 219). Проте Віктор — інтелектуаліст, "інтелігентна мар миза”, "мамин синок” (як образливо називає його колеґа-підпільник), "озброєний понадчуйним почуттям самозбереження” і відмовляється від активної участи в підпіллі: ” Я політики цурався й цураюся. Та ще не маю віри в наш обезголовлений народ” (стор. 291). У Віктора, у Лисенків узагалі ’’органічно поєднано щиру повагу й любов до народу з лютою зне навистю до народофільства, ідейного народництва, до канонізації народу, коронування дядька” (стор. 239). У "Полтаві” Віктор уже вибрав свій шлях українського письменника і він свідо мий великої своєї місії і величезних перешкод на шляху до її здійснення. Віктор, у час воєнного лихоліття, намагається ’’скористатися з волі й незалежности... від видавця й навіть від читача” і починає свій перший роман: Це буде живий реєстр важли вих для людини порухів душі й дум ки... Це єдиний шлях до усвідомлення сутности як своєї власної, так і обез головленого — в котрий раз! — в революцію суспільства...” (стор. 14). "Сюжет мені не потрібний” — каже Віктор, alter ego Ізарського. — "Мені лише й треба — заглянути в серце мого сучасника й викарбувати на папері, розгорнути побачену в ньому правду на всю широчінь і цілком при родно та просто” (стор. 14). "Полтава” писана в 1974 році, і автор вкладає в уста Вікторові гіркий досвід еміграційного письменника: "Треба бути з породи Дон Кіхотів, тре ба відірватись від звичайних уявлень про літературну творчість і про саму літературу. Приготуйся, Вікторе, що будеш ти автором і читачем однора зово, solo, solo! Весь гонорар твій — насолода від праці над рукописом!” П р о д о в ж е н н я на с т о р . 15 14 НАШЕ ЖИТТЯ 1978 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
