Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Правда, можна ще говорити про збереження українського фолкльору (танок, страви, звичаї, народний спів, музика і. т. п.), які до речі стоять на дуже високому рівні в порівнянні з фолкльором інших народів, але в обличчі зумисного здушування української духової культури і української мови в Україні, на нас лежить обов’язок зберігати нашу духову культуру і, її продовжувати, а без знання української мови серед молодої ґенерації цього зробити не можна. Наш визначний науковець Іван Головінський пише:... ” В додатку до збереження української мови в нашому шкільництві, важливим, а заразом і тяжким завданням є розвивати укарїнську мову як НАУКОВУ. Це в першу чергу є важливим з уваги на нашу високошкільну молодь, яка потребує приміру ЖИВУЧОСТИ нашої мови, і то не тільки розговірної щоденної мови, але і наукової...” * і на цьому відтинку неоцінену услугу віддають нам наші УКРАЇНОЗНАВЧІ школи. Та ці школи в останньому десятиріччі зазнали помітних втрат. Із 10.000 учнів в половині 1960-тих років залишилось за десять років тільки 3.500, тобто за 10 років фреквенція у них знизилась на 65% (сік!). Правда, згідно з американською статистикою обнизилось число подруж, знизилась популяція, зменшилось число дітей в американських школах (число учнів від 14-24 р. життя в р. 1965 було 56%, у р. 1975 було 55%)*, та ця знижка не стоїть у жадній про порції до знижки дітей у українських і україно знавчих школах. Отже таки наші батьки теперішньої молоді у шкільному віці, здержуються посилати своїх дітей до українських шкіл, у яких вже від довшого часу ведеться відділи і для англомовних дітей. Цих кілька думок піддаємо під розвагу і вирішення сьогоднішнім батькам нашої молоді, а особливо нашому жіноцтву, яке має таке вагоме слово у вихованні і навчанні, а навіть і у формуванні майбутнього світогляду ґенерації, що йде на зміну... "’’Українці в американському і канадському суспіль стві” ст. 138 "’’Українці в американському і канадському суспіль стві” ст. 101 *’’Рідна Школа” квітень 1977. *U. S. News and World Report ст. 50-51 коли взяти до уваги, що сам район Карпат нараховує окремий тип вбрання гуцулів, бойкій і лемків. Та чому звати центральну Галичину північним При карпаттям? Це дезорієнтує. При ближчому розгляді бачимо, що авторка зараховує до того району Сокальщину і частину Тернопільщини. Трудно це вбрання лучити з мешканцями Карпат (хіба в деякій мірі з бойками). Цей район можна б радше назвати галицько-волинською рівниною. На кінці книжки вміщені висновки. Тут авторка подає ще раз коротку характеристику районів при чому стверджує, що кожен тип убрання творить стильовий ансамбль. Окремо й дуже побіжно вона обговорює орнаментику. А годилось би подати стильові джерела нашої орнаментації так, як вони розвинулись у поодиноких етнографічних районах. Та можливао це було б уже надто великою спеціялі- зацією. На кінці Катерина Матейко присвятила ще один розділ змінам одягу. Про те багато говориться в кожному розділі, а особливо в районі Півдня України, що найскорше піддався індустріялізації і її впливам. Але авторка обговорює зворотний хід, себто вплив народнього одягу на міський побут. Будинки моделів в Україні щораз бульше пристосовують форми нар. вбрання і орнаментацію до сучасної жіночої і чоловічої сильветки у місті. До того долучується також промисловість, яка починає випускати тканини з народніми взорами. Хочеться вірити, що ця течія розвинеться й оправдається, бо врешті послідовна русифікація може й цей знак окреміш- ности усунути. Та як воно не було б — книжка Катерини Матейко є важливою подією дослідництва нашої матеріяльної культури. її повинні придбати всі драматичні гуртки, хори, школи українознавства. Вона може усвідомити нас і допомогти у стильовій відбудові наших репрезентаційних виступів. Біда тільки, що при всій дбайливості видання її наклад смішно малий — 9,000 на всю Україну і спрагнені такого матеріялу наші поселення. Такий власне вислід видавничої політики УРСР. п с ТРЕТЬОГО СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНСЬКОГОПРОПАМ’ЯТНА КНИГА ЖІНОЦТВА З нагоди Третього Світового Конгресу Українського Жіноцтва, що відбувся в Торонто 26-29 травня ц. p., появилася чепурним виданням про- пам’ятна книга, зредагована колегією під головуванням Лідії Бурачинської. У склад колегії входили: Стефанія Бернадин, Оксана Ґенґало, Ярослава Зорич, Наталія Пазуняк, Ірина Пелен- ська, Стефанія Савчук, Олександра Селепина, Марія Солонинка, Володимира Ценко, Марія Харина. Обгортку скомпонувала мистець Таня Кравців. Книга великого формату (81/2 * 11 цалів) на доброякісному папері, має 236 сторінок, в тому 144текстові,решта — це привіти й оголошення. Книга оживлена численними збірними й груповими світлинами. Книга починається благосло венням Конгресу ієрархами обох наших Церков — письмом Патріярха УКПЦ Йосифа Кардинала Сліпого, Митрополита УПАЦ Архиєпископа Мстислава й Апостольського Адміністратора Філядельфійської Архиєпархії Василя Лостена та приві том від Президії СКВУ. Огляд праці СФУЖО в другому етапі її існування (1959-1977) дає Ірина Пеленська. Решту книги виповняють огляди праці складових організацій СФУЖО. Д о к ін ч е н н я н а о б к л а д и н ц і НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1977 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
