Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖІНКИ-МАТЕРІ І УКРАЇНСЬКЕ ШКІЛЬНИЦТВО Ф. ЛЮБИНЕЦЬКА Не одна читачка здивується, чому саме в жіночому журналі пишемо про українські школи. Адже це тема, яка заторкає всю українську громаду. Воно й справді так. Але не від речі буде пригадати стару українську приповідку, яка невідомо коли зродилась, а яка окреслила жінку-матір ось так: ’’Дома жінка підтримує три вугли, а чоловік один”... Оця давня народня мудрість є актуальна й сьогодні. Адже не раз ви почуєте тепер дома, на зібраннях, а літом на пікніках, пляжах і т. п. такі розмови: — Ваш синок вже підріс, скоро й до школи піде. Куди ж ви, вирішили, панство, його післати. До української школи чи американської...?” — Та, знаєте, пані, це все буде залежати від моєї жінки. Чи вона схоче зайнятись помогти в україно знавстві нашій дитині. Це треба слідкувати за поступами в школі, допомагати в писанні завдань, у читанні. А в суботу ще й возити до українознавчої школи. Я, звичайно їй допоможу, але більшість праці таки спаде на неї... Заробіткова праця (часом і в суботи) громадські обов’язки, господарські справи, всього не подолаєш...” І у великій більшості випадків українські матері вирішують справу в користь українського чи україно знавчого шкільництва в повній свідомості того, що беруть на себе нелегке завдання, особливо, коли й самі працюють заробітково. Запитаємо чому? А ось висліди соціологічних дослідів, переведені в Канаді проф. Богданом НАДЗВИЧАЙНА ПОЯВА Так воно зложилося, що саме з відкриттям показу строїв в Українському Музеї в Нью-Йорку збіглась важлива книжкова поява в тій ділянці. В Україні появилась давно заповіджена книжка Катерини Матейко: ’’Українське народне вбрання”. Поява тієї книжки це справжня подія в дослі дженні народнього одягу. Щоправда маємо вже видання, як Олени Кульчицької ’’Народний одяг західніх областей УРСР”, Київ 1959 або ’’Українське народне мистецтво”, том Вбрання, Київ 1961. У першому є коротка характеристика одягу, а в другому невелика, науково опрацьована аналіза його форм. Головна вага цих видань в ілюстраціях. А книжка Катерини Матейко дає повний науково опра цьований розгляд українського народнього вбрання підтриманий численними ілюстраціями. Це є перша в нас синтетична праця модерного типу. Зміст книжки поділений на окремі частини. В ’’Джерелах дослідження” маємо зібрані найновіші огляди археологічних знахідок, рисунків із літописів, фресок і описів подорожей. Близько пов’язаний із тим другий розділ "Формування українського одягу”. Тут описане поступове творення одягу різних верстов і часів на підставі описів, портретів чи ікон. Це свідчить про дбайливе студіювання предмету авторкою, яка використала кожну найменшу джерельну вістку. Боцюрковим. Ці досліди виказали, що наше жіноцтво більше прив’язане до національних вартостей своїх батьків...” Дівчата у більшій кількості відвідують українські школи (51% проти 40% хлопців), мають багато вищий ступінь уміння і фактичного користу вання українською мовою (45% жінок вживають українську мову побіч англійської у порівнянні із 20 . 3 % для чоловіків), відсоток жінок у мішаних подружжях багато нижчий (22% жінок, проти 54% чоловіків)*. Це саме потверджує А. Б. Андерсон, який каже, що на основі статистики жінки українських католицького і православного обрядів більше під креслюють національну ідентичність ніж мужчини*. Мабуть подібно є і в Америці, хоч ще немає вислідів студій в цій ділянці. Очевидно буває і навпаки, але, як показує нам сьогочасне життя, таки жінки-матері у 90% вирішують про навчання і виховання своїх дітей. А погляньмо на наших педагогів. Чи ж не домінують там жінки, хоч і серед молодого покоління вчителів не брак і мужчин? і чи ж ці наші вчительки працюють тільки за заробітню платню, яка в деяких українознавчих школах вагається від 2-5 дол. за годину...? Це вже не розмови, а факти, які підтверджують висліди опитів щодо сильнішого задержання україн ської ідентичности серед жіноцтва вцілому, включно із збереженням української мови, як однієї з основних рис тотожности-ідентичности. Розгляд народнього вбрання вона розгорнула у двох розділах — ’’Компоненти одягу” і "Комплекси одягу”. У першій частині вона перейшла всі складові частини вбрання, поділяючи їх на різні категорії. У другій частині вона поділила Україну на великі райони, в яких зформувалися з бігом часу оті, як вона називає їх "комплекси”, а ми сказали б радше типи чи відміни народнього вбрання. Ще раз зазначую, що все це багато ілюстроване кольоровими світлинами й рисунками. В цьому останньому розділі виринають у нас деякі сумніви щодо доцільности розділу й назви районів. Тут треба зробити порівнняня з попередньо виданою працею "Вбрання” Держвидаву, Київ 1961. Там автори статті С. Колос і Г. Гургула поділили Україну на п’ять великих етфоґрафічних районів. Це є — Полісся, Подніпров’я, Південь України, Поділля і Захід України. Катерина Матейко придержується в засаді того самого розділу. Одначе відчуваючи, що район Заходу України занадто зрізничкований вона назвала його інакше. Цей район зветься в неї ’’Карпа ти” і поділяється на Північне Прикарпаття, властиві Карпати і Закарпаття. В засаді можна погодитись із тим зрізничко- ванням та не з її терміном. Західня Україна створила різні типи народнього вбрання і їх не можна вбгати в одну схему. Отже ті три підрозділи тут конечні, ще й 4 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top