Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Докінчення: Е. КРИВА С Т А Ш К ІВ буквами в анналах нашої спільноти. Заходом СУА в Маямі о. І. Ричкун ЧСВВ, парох Української Католицької церкви відправив в сороковий день смерти бл. п. Е. Сташків заупокійне Богослуження, та панахиду. Після відправи відбулася тризна в церковній залі, під час якої проведено збірку на Катедру Українознавства в Гарвард ському Університеті, збірка принесла 432 дол., в тому 100 дол. від Відділу СУА, як нев’янучий вінок для Покійної. Відділ СУА в Маямі втратив в особі бл. п. Еви Сташків велику патріотку і заслужену членку. Спи, Дорога Сестро, нехай Твоя душа лине на рідну землю в Україну. Ми ніколи не забудемо Тебе, Ти назавжди залишишся в наших серцях! Нехай земля Вашінґтона, яка прийняла Тебе у своє лоно, буде Тобі легкою! Соня Микитка секретарка 17-го Відділу СУА Болючою втратою для Громади Нюарку, Ірвінгтону і околиці, а особливо для членок 28-го Відділу СУА, був відхід у Вічність бувшої Голови Відділу бл. п. Стефанії Карапінки — 18 березня 1977 р. Величаві похорони і численні промови на панахиді і поминках були доказом, що прощали ми велику громадську діячку. На панахиді промовляла Голова 28-го Відділу Ольга Муссаковська, та Голова місцевого Відділу УККА інж. Михайло Чайківський. На поминках, якими проводив інж. Тарас Дурбак зворушливу промову виголосив проф. Михайло Цяпка, і Ярослав Яворський, який 17 років працював з бл. п. Стефанією Карапінкою в спілці крамниці Говерпя, та знову майже всі союзянки забирали слово, щоб виска- зати свою любов і вдячність бл. п. Степанії Карапінці. Від Земляків Долини прощав Покійну інж. Осип Ховайло, а від Родини дякувала всім доня Орися. Щоб заслужити собі на таку повагу і любов в громаді, треба було перейти тяжку життьову школу, яку бл. п. Стефанія Гречак-Карапінка з повним успіхом перейшла. Ось короткий життєпис. Народилася 2-го червня 1903 р. в Долині на Підкарпатті. Закінчила там же гімназію "Рідної Школи”, а матуру здала в 1921 р. у Станиславівській гімназії. Переїхала згодом до Львова, щоб студіювати філософію на Україн ському Тайному Університеті, у професорів: Крип’якевича, Кордуби, Полянського і Студинського. Після ліквідації Українського Тайного Університету продовжувала студії на Карловому університеті в Празі. Прекрасна Прага, зі своїми старими церквами, манастирями, замками, досконалою фільгармонією, оперою і театром захопила молоду студентку і Стефанія Гречак повною парою користала з цього слов’ян ського культурного центру. Вона слухала викладів не тільки в Карловому університеті, але теж в Українському Вільному Університеті, у професорів чехів історію і географію, а в українських професорів, які мали катедри в Карловому університеті — історію України в Дмитра Дорошенка, а українську мову і літературу в Олександра Колесси. Філософію і педагогіку слухала у професорів Каднера, Козака і Пшігоди, а в УВУ в академіка Степана Смаль-Стоцького, Івана Мірчука та інших. Під час студій належала до Академічної Громади. На зборах часто забирала голос, і це був все такий здоровий, добре обґрунтований погляд, що виключав всяку дискусію. Допомагала товаришкам всім, чим могла, за що її любили всі, хто її знав. Покінчила студії ступенем учителя для середніх шкіл, але повернувшись на рідні землі, не дістала посади, бо польська влада мала в той час для української молоді з вищою освітою тільки відкриті в’язниці. Одружилася 2-го червня 1931 з д- ром Іллею Карапінкою, якого знала ще зі студій в Празі і зажила щасливим родинним життям, та все знаходила час на працю в Союзі Українок, головно в організаційному апараті. Друга світова війна, мандрівка з родиною на Захід, врешті приїзд до Америки — все це відбилося на тен дітному здоров’ї бл. п. С. Карапінки. Проте вона ніколи не покидала громадської праці. Часто була в управі 28-го Відділу, а в часі свого голову вання заснувала курси малярства, клюб книголюбів і розбудувала суспільну опіку, а головно стипендійний фонд. Вищі студії української молоді лежали їй найбільше на серці, видно любов до науки це вже родинне в сім’ї подружжя Карапінків, бо обоє дітей Юрко і Орися закінчили студії докторатами. Я особисто дуже вдячна бл. п. Стефанії Карапінці, що мала змогу вчитися від неї як громадсько працю вати. Саме за її головства я була імпрезовою референткою 28-го Від ділу і ці часи згадую якнайкраще. бп. п. Ст еф анія Карапінка Останні місяці свого життя бл. п. Стефанія Карапінка важко хворіла, але навіть в лікарні живо цікавилась справами СУА, а головно стипен- дійним фондом, бо українську молодь любила понад усе Таїса Богданська (Прес. Реф.) Ділимося сумною вісткою, що 4-го липня ц. р. відійшла у вічність наша членка бл. п. Текля Руда, проживши 88 років. По Першій світовій війні приїха ла до свого чоловіка в Бофало, де проживала ввесь час. Повдовівши сім років тому, Текля Руда жила самітньо. Була дуже побожна і совісно викону вала обов’язки супроти своєї органі зації. Осиротила сина Петра, невістку, двоє внуків — лікаря д-ра Юрія й Єлисавету, студентку університету та дальшу родину тут і в Україні. В пам’ять Покійної син зложив 100 дол. на потреби нашого Відділу. Опечаленій Родині складаємо наше найщиріше співчуття. Управа і членки 49-го Відділу СУА Бофало, Н. Й. 36 НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1977 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
