Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
З ЕЛЕГІЇ ПРО ПЕРСТЕНЬ МОЛОДОСТИ БОГДАН АНТОНИЧ От жив звичайно, як усі, мантачив безтурботно час, аж забаглось мені нараз чогось незнаного. Сьогодні вже не так, не так: складнішає життя і наче чорний стяг, шумить над серцем кожна ніч і місяць — мідний птах тапмна рожа неба, лямпа поетів та сновид себе мене в сріблистих снах зигзагом мрії та безумства понад безодню світу. Мов ртуть, підноситься солодкий жах до горла і до мізку, аж струни — нерви задрижать. Тобі вдаряє пісня стусаном ножа, тобі лунає пісня різко. Ну, сам скажи, навіщо це усе, навіщо мерзти в краси холоднім сяйві. Ось, краще бережи твоєї молодости перстень. Отих хвилин, коли ще світ, мов серце, був широкий, коли не снився сон лихий мені, коли ще хлопцем сивооким сміявся щиро й дзвінко та без журби мантачив дні. Так час перегортає мого життя нову сторінку. І знаю тільки ще що треба пісню, наче тінь, нести з собою, що треба йти, невпинно йти назустріч мертвій тишині за зовом вітру — за зовом ночі, аж попіл сну засипле очі. Спочине серце під крилатим кленом, порине в море трав зелене і тільки пісня вільна, спіла, жива, нестримна, горда, сміла ітиме далі вже без мене. (Помер 6. липня 1937 р. в 28. році життя) ЖОВТЕНЬ-МІСЯЦЬ к н и ж к и К н и га м о р с ь к а гл и би на Х т о в н ій п ір н е а ж до дна Той хо ч т р у д у м ав д о сит ь Д и в н і п е р л и в и н о си т ь . (Ів а н Ф р а н к о ) Жовтень місяць вже традиційно називаємо і відзна чаємо як "місяць книжки” . Чи те відзначування багато може зробити у наміреному напрямі, тобто у поширенні книжки серед читачів, це важко ствердити. Та як би воно не було, справі тій треба і варто присвятити увагу. Коли кажемо, що відношення до книжки характеризує людину, а навіть коли рецитуємо наведений у мотті вірш, то все це, стільки разів чуте, видається уже банальним ствердженням. Але коли провірити це з дійсністю, то які ж цікаві відкриття з’являться перед нами! Зачнім від зовнішніх познак зацікавлення книжкою. Від відуючи знайомих, приятелів киньмо оком навколо себе, подивімся чи побачимо бібліотеку, полицю з книжками, а чи взагалі якусь книжку, а то й яку книжку? Правда, це не дуже гарно розглядатися по чужій хаті, та ще й з наміром виносити такі чи інші висновки з того, як та хата влаштована. При тому може хтось сказати, що в хаті нема книжок, бо мешканці користуються випозичальнями книжок. Але ж той, хто любить читати, напевно схоче мати у себе якісь улюблені книжки, щоб інколи до них повертатися, полюбуватися ними. Та все таки вражає нас неприсутність, брак книжок і то в домах, які мають претен- сії до високої культури. Якже часто такі особи критикують, особливо українську літературу, стверджуючи, що вона а нічогісінько не варта, на низькому рівні, а на ділі навіть в руках критикованих книжок на мали. Можна почути виправдання, що тепер мало часу на читання, тим більше що його додатково з’їдає телевізія. Та при усіх якостях телевізії чи може вона цілком заступити книжку? Легкість інформацій, які подає телевізія, те, що вона подає цілі розповіді, сюжети готовими, так, що вони не вимагають від глядача ніякого зусилля, сприяє до певної міри умовому (а то й фізичному) лінивству й спри чиняється до її поширення. Навіть детективні фільми, де є ніби то якась загадка, яку глядач намагається відгадати, навіть вони, через утерті прийоми перестають бути загадкою. Телевізія подекуди випихає книжку, а деяким розлінивленим людям вона не тільки заступає книжку, але й активне життя. Дійти може до того, а частинно вже доходить, що людина замість самій жити, тільки обсервує у телевізії чуже життя, яке до того є сповнене незвичайних, небувалих подій. Буває так, що людина, особливо молода, хоче теж тільки незвичайного стилю життя. Гірше те, що життя показане в телевізії тільки у його зовнішніх проявах, в акції, яка відбувається не у людському духовому житті. Книжка, особливо белетристика, може хтось сказати, теж говорить про чиєсь життя, часто теж не про буденне, а видумане, незвичайне. Це правда, але вона говорить про внутрішнє життя, чуттєві й душевні переживання людини, про її думки, життєву філософію, світогляд, етику. Не тільки говорить про те, але й спонукує читача до думання, навчає його розбуджує внутрішні спонуки, збагачує його душу. Очевидно це не значить, що телевізія непотрібна. Вона Н а ш а о б к л а д и н к а . М о л о д и ц я з Ш е ш о р у "р іш е н ій ” п е р е м іт ц і O u r cover. A y o u n g w o m en from the village o f S h e s h o ry in h e r h a ird ress (p e re m itk a ) НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1977 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
