Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
тепер тато взяв її за руку і попровадив наперед. ”А це мусить бути Леся?” спитала тітка. Лесю обхопила раптово така несміливість, що вона не в силі була промовити слова. Але, слів не треба було. Вона опинилася в обіймах тітки Лідії, міцно пригорнута. Тітка пахла ніжними пахощами, не тими квітяними, що продавалися в державних крам ницях, а якимись дивно ароматними й п’янкими. Тітка відхилилася і взяла Лесину руку. ’’Ходіть до моєї кімнати” — сказала і повела їх туди. РОЗДІЛ П’ЯТИЙ в ПАРКУ Леся не знала, на що насамперед дивитися, на тітку, чи на простору кімнату, куди вона їх впрова дила. Підлога була вкрита килимом з великими червоними квітами. Леся боялася б була на нього ступити, але тітка повела її просто через нього до м’якої канапи. Маючи по обох боках Лесю й Єлену, вона сіла там. Коли вони вже всі посідали, дядько Володко промовив. ” Ну, як вам подобається наш Київ?” Тітка Лідія подивилася на нього тверезим погля дом. ” Я тільки вчора пізно пополудні прибула сюди. І я не приїхала побачити Київ, тільки вас.” Тепер Леся мала відвагу придивитися до тітки. Хоча в її волоссі шатенки були білі волосинки, у неї на лиці майже не було морщинок. Тільки, як вона сміялася, лінії віяльцем виступали на її скронях, а очі ставали двома блакитними щілинками. Найдивніша, може, у тітки була її худерлявість. Може вона перейшла якусь недугу? Але її голос, хоч приємний, був сильний. Вона не виглядала, наче б терпіла голод. Навпаки: коли тато, мама і дядько Володко вели себе стримано вона була у піднесе ному настрої. ’’Тітко Лідіє,” сказав тато, ”ми не могли писати тобі всього. Чи ти знаєш, що вони в’язнили мене? І мою дружину також? Леся глянула на батька з нехіттю. Він говорив про те, чого вона ніколи від нього не сподівалася. Вона глипнула на тітку, що нахилилася вперед, із серйозним виразом обличчя. Дядько Володко, нахмарившись, почав верті тися на своєму місці. Мама подивилася на нього і раптово піднялася. Дивлячись значуче на батька, вона голосно промовила: "Такий прекрасний день! Надворі світить сонечко, а ми сидимо тут замкнені. Може тітка Лдія бажала б побачити деякі з наших київських парків. Діти вже неспокійні”. Лесю мамина мова дуже здивувала. Вона зовсім не була неспокійна, і спочатку тато був заскочений цією неправдоподібною заввагою. Потім, наче б він зрозумів щось, він також піднявся. Татка Лідія здавалася так само здивована, як Леся. Але, не питаючи нічого, вона встала з місця, перейшла до шахви в розі кімнати і вийняла своє пальто. Коли вони вийшли з готелю мама сказала: "Недобре говорити про особисті справи в публічному приміщенні. Стіни можуть мати вуха. Тітка Лідія подивилася на неї, в її очах було зрозуміння. Але ж, міцно стулюючи уста, вона не сказала нічого. Повертаючися вправо, вони рушили вперед, Леся і Єлена по обох боках тітки. Коли вони дійшли до звороту вулиці, дядько Володко попровадив їх далі вправо. "Тут є гарний малий парк недалеко внизу вулиці”, він сказав. П р о д о в ж е н н я буде НОВІ ВИДАННЯ: Альманах Українського Народного Союзу на рік 1977. Джерзі Ситі, Вид-во "Свобода”, 1977. 169 стор. Демус, Володимира На людських озерах. Поезії. Нью- Йорк-Чікаґо, В-во Нью-Йоркської групи, 1977. 86 стор. Дівча воду брало. Музична ілюстрація; Ох, серце, ти серце. Естрадні мелодії. До слів В. Софронова Левицького. Торонто, Театральна бібліотека, 1976. 31 стор. Вячеслав Васьківський, 1904-1975. Біографічний нарис. Філядельфія, Об’єднання Мистців українців в Америці, 1976. 12 стор. Жижка Марія. Свята земля. Репортаж із подорожі. Англія, Накладом автора, 1977. 128 стор. Ізарський, Олекса. Полтава. Роман, М ю нхен, "Сучасність”, 1977. 432 стор. Климовський, Ярослав. Електра. П’єса (за старогрецьким мітом у 2-ох картинах з прологом) Брюсель, Вид-во Центральної Управи Спілки Української Молоді, 1976. 24 стор. Кузьмович-Головінська, Марія Чужиною. Спомини, Торонто, "Добра книжка”, 1977. 159 стор. Кюніц, Стенлі Вінок цей, небезпека. Вибрані поезії. Упорядкував і переклав Б. Бойчук. Нью-Йорк, "Сучасність”, 1977. 80 стор. Лавренко Мих. Щедрий Вечір. Збірка оповідань з життя. Новий Йорк, 1976. 249 стор. Лисак, Леся Замок на вулиці Мейн. Оповідання. Торонто, "Гомін України", 1976. 186 стор. Мірчук, Петро. Коліївщина. Гайдамацьке повстання 1768 р. Нью-Йорк, НТШ, 1973. 319 стор. Попович, Володимир. Ніна Левитська, 1902-1974. Філя дельфія, накладом Відділу ОМУА, 1976. 14 стор. Фоменко, Микола. Верба. Слова Степана Сороки. Для жіночого голосу в супроводі форте- піяна. Нью-Йорк, Вид-во УМІ, 1976. 8 стор. Shovk, Petro. Comp. Victim of Soviet Psychiatry. Published for Helsinki Guarantees for Ukraine Committee. Baltimore, Smoloskyp- publishers, 1977 22 p. Terelya, Yosyp. Notes from a Madhouse. Trans, by Bohdan Yasen. Baltimore, Smoloskyp, 1977. НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1977 17
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
