Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЮДМИЛА КАНЮҐА ІРИНА ЯРИМОВИЧ КУЛІНАРНА СОНАТА НІЧ НА ЦВИНТАРІ Я йому зварю тапіоку... Він такий добрий — ані разу ще не нарікав, що в йому так рідко варю. Він собі здає справу з того, що жінка не прикована до печі і що жінки місце не лише в кухні. Світ широкий, а кухня — це попросту чотири стіни... Всі знають, що жінку не втихомирить таке мале, неважливе місце... Хоч не кажу, що не люблю варити. Лише вчора спекла йому такий торт, що рідко кому такий і вда ється. Мені не вдався... Але яка різниця... Ну, певно... трошки впав, трошки кривенький, трошки сиренький, але я, вихована в університеті, логічна, покрила його так гарно масою, що ніхто й не зауважив. А як вкраяла кусочок і видно бупо закалець, то я йому сказала, що то н е закалець, а від страшної вогкости в кухні... І, повірте чи ні, з’їв, і ще й з смаком... Досить цього мудрування... до роботи... Неза баром приїде, а я ще навіть і не почала... Баняк неве личкий... На двох багато не треба. Модерній господині так легко — лише прочитає напис на коробці і з неї стає зна- вець-кухар. Ну, і що з цими яйцями?... Ніяк не б’ються так, як мають. Нічого, вапно ніколи нікому не пошкодило. Навпаки, добре на зуби... Незважаючи на те, що на пакунку пише сипати лише дві ложечки сирівця, я думаю, що це помилка. Всиплю два горнятка. Як можна двох нагодувати тільки двома ложками? Я не Христос... Щось не мішається, це щось наче цемент... Але, це нічого, розігріється і все буде в порядку... Ува, попеклася... І що з цею піччю???.. Чого вогонь такий гарячий?... Не розумію чого господині так нарікають... Аби всіх робота була така легка і без комплікацій. Але він втішиться, хоча я знаю, що вповні не оцінить мою працю... Пам’ятаю випадок, коли я йому при шила ґудзик... Досі не розумію чого він так розлютився коли, вбравши сорочку, зауважив, що ґудзик з того боку, де дірки... Телефон, мара... — О Настю, це ти... Так, я знаю, що я звільнена, без кайдан, але я люблю варити... так легко... Ти що??! Спалила телевізійний обід і він нарікав???!? Нехай буде радий, що йому не подала ще заморожений разом зі свічкою. Тоді міг сам його розморозити... Слухай, покличу пізніше... Біжу до кухні... Ова, а це що?... Знаю, що цього року сніги великі, але на підлозі в кухні!!??... В мене вікно закрите... Ух, та це ж тапіока... І хто б повірив, що з двох горняток стільки її навариться...? А це що? Діти сусіда машерують сюди — тепло вбрані, з лопатами в руках... Ні, ні, не треба мені згребти сніг... Дякую... І хто то так наді мною знущається?... Бровку, не лізь до того... І що ти зробив? Тепер в тебе цілі білі лапи... Я це ніколи не попрячу, а він вже ось-ось в двері... Ну, як на злість, і знов телефон... Та Настя деколи причепиться, як реп’ях до кожуха... — О, це ти? А я думала, що ти вже в дорозі. Я маю для тебе дуже цікаву несподіванку... О, ти не приїдеш... Тебе ще від учора живіт болить? Цікаво, чого ти наївся... РОЗВ’ЯЗКА З ПОПЕРЕДНЬОГО ЧИСЛА 1. Око. 2. Сором 3. Параван 4. По свята 5. Наречений 6 . Зелений 7. Гірники 8 . Жакет 9. Том. З кожним ударом землі по домовині, моє серце мліє. Я про бую якось їм дати знати, що я ще жию, але не можу — я спаралізована. Це все почалося в моїй лябораторії. Ми робили до сліджування про посмертне життя. Але щось пішло не так, і це закінчилося несподівано — на цвинтарі. Надходить ніч ... Я вже піддаюся; коли раптом... Ні, це не можливо! Але тут я стою, не під землею, але в брамі цвинтаря. За мною почувся шелест листя. Я обертаюся і ба чу... надходить мій давній ніби ворог, ніби приятель Фран- кенштайн. Він поступає з грізною міною на обличчі. Я вті каю. Але нема куди. З усіх сторін надходить хрипкий сміх. З повітря злітають відьми в довгих чорних накидках вони поволі облітають довкруги мене на мітлах. Я закаменіла та зі страху припадаю до землі. Мені здається, що вже немає для мене виходу. Чарівниці починають зближатися, коли раптом піднявся крик між ними. Вони зі страху попадають в паніку та починають відлітати. До мене підступає малень кий зелений чоловік, згорблений майже вдвоє зі старости. Він пробує щось мені сказати, але його голос ламається й він нічого не може вимовити. Зза старого мавзолея вигля дає маленький несміливий душок. З повітря почуваються стогнення й вигуки його сміливіших друзів. Здалека чути виття псів. На мене налітає великий лилик та перемінюєть ся в Князя Дракулу. Я верещу та кидаюся бігти, але спо тикаючись на якімсь пам’ятнику, падаю... Я приходжу до себе в своїм ліжку. Вже рано. Час по вертатися до лябораторії. Але тоді нагадую сон... чи це був справді сон? Я рішаю вже не повертатися до цих експери ментів, та помалу обертаюся й знова засипляю... ПО ДУМ А ЙТЕ ВІДГАДА Й ТЕ ПОЗЕМНО: ДОЗЕМНО: 2. Жіноча організація 4. Український хор в Аме риці 1. Привозив колись сіль з- над моря 2 . Виріш ує спори між людьми 3. Міра землі На місці хрестиків: Кравченко 5. Подарунок НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1977 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
