Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЮДМИЛА КАНЮҐА ІРИНА ЯРИМОВИЧ КУЛІНАРНА СОНАТА НІЧ НА ЦВИНТАРІ Я йому зварю тапіоку... Він такий добрий — ані разу ще не нарікав, що в йому так рідко варю. Він собі здає справу з того, що жінка не прикована до печі і що жінки місце не лише в кухні. Світ широкий, а кухня — це попросту чотири стіни... Всі знають, що жінку не втихомирить таке мале, неважливе місце... Хоч не кажу, що не люблю варити. Лише вчора спекла йому такий торт, що рідко кому такий і вда ється. Мені не вдався... Але яка різниця... Ну, певно... трошки впав, трошки кривенький, трошки сиренький, але я, вихована в університеті, логічна, покрила його так гарно масою, що ніхто й не зауважив. А як вкраяла кусочок і видно бупо закалець, то я йому сказала, що то н е закалець, а від страшної вогкости в кухні... І, повірте чи ні, з’їв, і ще й з смаком... Досить цього мудрування... до роботи... Неза баром приїде, а я ще навіть і не почала... Баняк неве личкий... На двох багато не треба. Модерній господині так легко — лише прочитає напис на коробці і з неї стає зна- вець-кухар. Ну, і що з цими яйцями?... Ніяк не б’ються так, як мають. Нічого, вапно ніколи нікому не пошкодило. Навпаки, добре на зуби... Незважаючи на те, що на пакунку пише сипати лише дві ложечки сирівця, я думаю, що це помилка. Всиплю два горнятка. Як можна двох нагодувати тільки двома ложками? Я не Христос... Щось не мішається, це щось наче цемент... Але, це нічого, розігріється і все буде в порядку... Ува, попеклася... І що з цею піччю???.. Чого вогонь такий гарячий?... Не розумію чого господині так нарікають... Аби всіх робота була така легка і без комплікацій. Але він втішиться, хоча я знаю, що вповні не оцінить мою працю... Пам’ятаю випадок, коли я йому при шила ґудзик... Досі не розумію чого він так розлютився коли, вбравши сорочку, зауважив, що ґудзик з того боку, де дірки... Телефон, мара... — О Настю, це ти... Так, я знаю, що я звільнена, без кайдан, але я люблю варити... так легко... Ти що??! Спалила телевізійний обід і він нарікав???!? Нехай буде радий, що йому не подала ще заморожений разом зі свічкою. Тоді міг сам його розморозити... Слухай, покличу пізніше... Біжу до кухні... Ова, а це що?... Знаю, що цього року сніги великі, але на підлозі в кухні!!??... В мене вікно закрите... Ух, та це ж тапіока... І хто б повірив, що з двох горняток стільки її навариться...? А це що? Діти сусіда машерують сюди — тепло вбрані, з лопатами в руках... Ні, ні, не треба мені згребти сніг... Дякую... І хто то так наді мною знущається?... Бровку, не лізь до того... І що ти зробив? Тепер в тебе цілі білі лапи... Я це ніколи не попрячу, а він вже ось-ось в двері... Ну, як на злість, і знов телефон... Та Настя деколи причепиться, як реп’ях до кожуха... — О, це ти? А я думала, що ти вже в дорозі. Я маю для тебе дуже цікаву несподіванку... О, ти не приїдеш... Тебе ще від учора живіт болить? Цікаво, чого ти наївся... РОЗВ’ЯЗКА З ПОПЕРЕДНЬОГО ЧИСЛА 1. Око. 2. Сором 3. Параван 4. По свята 5. Наречений 6 . Зелений 7. Гірники 8 . Жакет 9. Том. З кожним ударом землі по домовині, моє серце мліє. Я про бую якось їм дати знати, що я ще жию, але не можу — я спаралізована. Це все почалося в моїй лябораторії. Ми робили до сліджування про посмертне життя. Але щось пішло не так, і це закінчилося несподівано — на цвинтарі. Надходить ніч ... Я вже піддаюся; коли раптом... Ні, це не можливо! Але тут я стою, не під землею, але в брамі цвинтаря. За мною почувся шелест листя. Я обертаюся і ба чу... надходить мій давній ніби ворог, ніби приятель Фран- кенштайн. Він поступає з грізною міною на обличчі. Я вті каю. Але нема куди. З усіх сторін надходить хрипкий сміх. З повітря злітають відьми в довгих чорних накидках вони поволі облітають довкруги мене на мітлах. Я закаменіла та зі страху припадаю до землі. Мені здається, що вже немає для мене виходу. Чарівниці починають зближатися, коли раптом піднявся крик між ними. Вони зі страху попадають в паніку та починають відлітати. До мене підступає малень кий зелений чоловік, згорблений майже вдвоє зі старости. Він пробує щось мені сказати, але його голос ламається й він нічого не може вимовити. Зза старого мавзолея вигля дає маленький несміливий душок. З повітря почуваються стогнення й вигуки його сміливіших друзів. Здалека чути виття псів. На мене налітає великий лилик та перемінюєть ся в Князя Дракулу. Я верещу та кидаюся бігти, але спо тикаючись на якімсь пам’ятнику, падаю... Я приходжу до себе в своїм ліжку. Вже рано. Час по вертатися до лябораторії. Але тоді нагадую сон... чи це був справді сон? Я рішаю вже не повертатися до цих експери ментів, та помалу обертаюся й знова засипляю... ПО ДУМ А ЙТЕ ВІДГАДА Й ТЕ ПОЗЕМНО: ДОЗЕМНО: 2. Жіноча організація 4. Український хор в Аме риці 1. Привозив колись сіль з- над моря 2 . Виріш ує спори між людьми 3. Міра землі На місці хрестиків: Кравченко 5. Подарунок НАШЕ ЖИТТЯ, ЖОВТЕНЬ 1977 15
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
