Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
— Мотоцикль? — здивувалась Ляриса. Я нічого в тій справі не знаю. Це помилка, якась очевидна помилка. Лярису просипи підождати. За хвилину той самий голос продовжував говорити: — У нас на руках дата вашого замовлення, вісімнадцятого вересня, цього місяця. Рахунок заплачений,тут і точна ваша адреса: Пані Ляриса М. вулиця Широка, число 20, нумер теле фону такий — то, а такий, чи ж не так? — Адреса правильна і добрий нумер телефону, проте з мотоциклем справа мені неясна. Подайте, будь ласка, свій телефон, я вас покличу скоро, розмовившись перше з моїм бра том. Розмовитись з Віктором було трудно. Він від’їхав у дальше службове відрядження і мав повернутись щойно за декілька днів. Ляриса, вагаючись, набрала Ґордо- нів нумер добре не знаючи навіть, що їй треба казати. — Говорить Ляриса М. Я в справі щойно відбутої розмови. — Якої саме? — спитав неввічливий голос. — В справі містерійного мото- цикля, відповіла Ляриса, приховуючи явне збентеження. — Тут фірма Ґордон, гуртівня чеських кришталів, чого вам треба, пані? Ляриса поставила слухавку й розкрила телефонну книжку. Ґордонів було кілька, прийшлося просити інформації. — Мені прикро, мені дуже прикро, мотоциклевої фірми Ґордон у нашому місті немає, немає її і в околиці. Та тут задзвонив дзвінок і в двері сильно постукали. — Special Delivery, — пані, Special Delivery Був це маленький пакетик, чи радше більша коверта, яка прилетіла з Мадріду. Ляриса рвучко зірвала папір, торкнулась пальцями мережива, і стала шукати листа. Він лежав під верхом, заклеєний, чомусь із значком, аж дивно... Олег писав: — "Кохана! Я вродився в чепці. Все складається краще, як ми думали. Всі мої іспити враховані. Прийдеться добре повчи тись рік, півтора, не більше. Прости, що пишу з припізненням. Мадрід прекрас ний, фантастичний. Живу в Амандової тітки, пані Льореллі. Кімнатка моя маленька і високо, проте дешева і близько школи. Я захоплений містом, захоплений людьми, природою, стилем, стари ною. Завтра їдемо з бравурним Аман- дом обдивитися заливам і пристані. Мантилью, (чи гарна?) бережи, вона пригодиться напевно.. Сховай і нікому не показуй. Цілую гарячо і вірно, Твій Тореадор” Ляриса припала устами до листа і злива бальзамних, цілющих почуттів пройняла її всю, забрала смуток, біль і неспокій, розправила зв’язані крила, підняла вгору.. Ще б тільки глянути на мантилью, на мент розгорнути її, торкнутись май бутнього щастя.. Та тут, на землю, випала із мантильї карточка, якась маленька записка чужим, незнаним письмом. "Дорога Пані! Шлю Вам мантилью і листа від Ва шого милого хлопця. Мені це прикро писати, та дня вісім надцятого вересня він згинув в мото- циклевій катастрофі. Точніші інформації подасть Вам Ваша Амбасада. Марія Льореллі, Мадрід" — Рисунки: Христина Дубецька НАШ Е ЖИТТЯ, ЛИСТОПАД 1977 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
