Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
По дорозі на гору Тростян — Славсько татарська братія. Одні приїхали вже, щоб кожну годину святочної відпустки використати для лещат, другі, що роками не бачили дома ялинки та святочного настрою, на ходять його тут, — романтики, приятелі природи, тверді спортов- ці. Є дві пари подруж, батьки, що покинули для Славська своїх у Львові, ученики, доктори, директо ри та безробітні. Члени К.Л.К. зі Львова та Філій у краю. Гостюють у нас і члени Студентського Спорт. Клюбу, великі наші противники на трасі змагань. Вони живуть у сво їй домівці дальше у селі. У темній світлиці загоріла ялин ка. І тоді у гамір та сміх приходить нагло, якось стихійно дивна хвили на поваги. На мить коротку заду малися обличчя лещатарів; вкрала ся в мозок і серце ніжна, щаслива туга. Різдвяна мрія. Та, що завсіг- ди однакова, заївсігди дитяча — і тому щаслива. Коротка мить, для яікої багато з нас їде до Славська, бо тверезе життя міста давно її у- било. Поволі, з ваганням вертає гамір, веселість. На столі появляються твори кулінарного „мистецтва11 Вони може й не стоять на „святоч ній “ висоті, але чи можуть не сма кувати? Усі захоплені! Не забу вають очевидно половину куті ви кидати на стелю, на якій не забіле ні ще сліди тогорічних'свят. Пішов у рух модерний колядник — пате фон, а потім грімко понеслася різ двяна пісня лещата рів. Вправ ді до волі фальшив'О, але зате щиро, го лос: о і довго. На щастя мусимо пе рервати, бо прийшла „конкурен ція “ Крізь шибки показалася вели ка жовта зоря; колядники селяне прийшли з колядкою до нас. Це вже традиція у Славську. Просимо у хату, частуємо, складаємо на „Рідну Школу" Гасимо ялинку, щоб свічечки на завтра остали. Поволі дехто зникає на причі. У світлиці остає „дирек торська “ партія бріджа. А роман тики вбирають ще раз дошки. Бо на світі чудово! Місяць бли зенько повні пливе понад Ільзою. Крім нього зсрі і велика тиша. Гра натовими тінями ми сунемося у си няву ночі. Мовчимо, як мовчить те пер світ; тією мовчанкою повною таємного, глубокого змісту. Тіль ки мороз посвистує під лещатами у такт нашого ходу. Піднімаємося у гору лагідним узбіччям. Не пита ючи йдемо закосами, як веде пер ший. Стаємо, оглядаємось у низ — на село, що спить у срібній мряці, на лискучу стяжечку Опору оті нену вербами, і дальше, на вер- хі'вя, що гине у синій далі ген там, де Маківка. Довгу хвилю стоїмо так. Потім наче духи, легенько пливемо у низ. Слідуючий день не входить офі- ціяльно у програму лещатарських свят. Зрана пішли гуртом у церкву, а опісля хто куди. Одні туди на Високий Верх, що так гарно у сон ці сяє, другі на Тростян, інші вчаться пильно на склонах Ільзи. Тільки увечері знов Горить я- линка, грає патефон, а шибки до мівки дзвенять від сміху лещатарів. Славсько — бой ківська хата
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
