Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
По дорозі на гору Тростян — Славсько татарська братія. Одні приїхали вже, щоб кожну годину святочної відпустки використати для лещат, другі, що роками не бачили дома ялинки та святочного настрою, на ходять його тут, — романтики, приятелі природи, тверді спортов- ці. Є дві пари подруж, батьки, що покинули для Славська своїх у Львові, ученики, доктори, директо ри та безробітні. Члени К.Л.К. зі Львова та Філій у краю. Гостюють у нас і члени Студентського Спорт. Клюбу, великі наші противники на трасі змагань. Вони живуть у сво їй домівці дальше у селі. У темній світлиці загоріла ялин ка. І тоді у гамір та сміх приходить нагло, якось стихійно дивна хвили на поваги. На мить коротку заду малися обличчя лещатарів; вкрала ся в мозок і серце ніжна, щаслива туга. Різдвяна мрія. Та, що завсіг- ди однакова, заївсігди дитяча — і тому щаслива. Коротка мить, для яікої багато з нас їде до Славська, бо тверезе життя міста давно її у- било. Поволі, з ваганням вертає гамір, веселість. На столі появляються твори кулінарного „мистецтва11 Вони може й не стоять на „святоч ній “ висоті, але чи можуть не сма кувати? Усі захоплені! Не забу вають очевидно половину куті ви кидати на стелю, на якій не забіле ні ще сліди тогорічних'свят. Пішов у рух модерний колядник — пате фон, а потім грімко понеслася різ двяна пісня лещата рів. Вправ ді до волі фальшив'О, але зате щиро, го лос: о і довго. На щастя мусимо пе рервати, бо прийшла „конкурен ція “ Крізь шибки показалася вели ка жовта зоря; колядники селяне прийшли з колядкою до нас. Це вже традиція у Славську. Просимо у хату, частуємо, складаємо на „Рідну Школу" Гасимо ялинку, щоб свічечки на завтра остали. Поволі дехто зникає на причі. У світлиці остає „дирек торська “ партія бріджа. А роман тики вбирають ще раз дошки. Бо на світі чудово! Місяць бли зенько повні пливе понад Ільзою. Крім нього зсрі і велика тиша. Гра натовими тінями ми сунемося у си няву ночі. Мовчимо, як мовчить те пер світ; тією мовчанкою повною таємного, глубокого змісту. Тіль ки мороз посвистує під лещатами у такт нашого ходу. Піднімаємося у гору лагідним узбіччям. Не пита ючи йдемо закосами, як веде пер ший. Стаємо, оглядаємось у низ — на село, що спить у срібній мряці, на лискучу стяжечку Опору оті нену вербами, і дальше, на вер- хі'вя, що гине у синій далі ген там, де Маківка. Довгу хвилю стоїмо так. Потім наче духи, легенько пливемо у низ. Слідуючий день не входить офі- ціяльно у програму лещатарських свят. Зрана пішли гуртом у церкву, а опісля хто куди. Одні туди на Високий Верх, що так гарно у сон ці сяє, другі на Тростян, інші вчаться пильно на склонах Ільзи. Тільки увечері знов Горить я- линка, грає патефон, а шибки до мівки дзвенять від сміху лещатарів. Славсько — бой ківська хата
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
