Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ірина Дибко КАЗКА ПРО ЗОРЯНИЙ ПІСОЧОК І МОЛОЧНУ ДОРОГУ Сонце поспішало до обрію — назустріч вийшов вечірній сутінок. А вслід за сонцем дивились великі сині очки... — Мамо, — питає Мартуся, — куди сонечко пішло? — Воно втомилося і йде спа тоньки, — відповіла мама й ніжно пригорнула доню. -— Он бачиш ці дві хмаринки? Однією сонечко вистелює собі ліжечко, а другою — ось тією, рожевою, •— укрива ється... Сині очки уважно слідкували за хмаринками. — Дивись, мамо: сонце вже на крилося... І притишеним голосом додала: •— спатоньки пішло... Тимчасом, огнисте золото над обрієм почало бліднути й непо мітно мінилось у волошковий ок самит. А на тім оксамиті заблима ла перша зірка. — Мамо, мамо, дивися: що то так привітно до мене моргає? Поки мама встигла відповісти, волошкова неозорість вкривалась немов білими крапочками. — Мамо, як ті блимаючі кра почки називаються? Звідки вони взялися? Хто їх там розсипав? — Ходи но, Мартусю -— роз кажу тобі казочку про зоряний пісочок і молочну дорогу... * * * У давні давка купалися малі ян голята в безмежнім волошковім океані всевіту. Гралися, плавали, поринали в бездонну глибінь; іно ді перлини знаходили, а з найкра щих робили чудові квіти для Бога- Всетворця. Але не ввесь час про водили вони в забавах: кожному було Всетворцем призначено обо в’язки. Один якголик мав сте жити, що діється на Землі. Він за любки літав над Землею й приди влявся, як влітку діти бавились на пісочку, а взимку на снігу. Вліт ку піссчок над морем вилискував на сонці, мов самоцвіти. От — по думав янголик — якби такий пі сочок був і для янголят біля все світнього океану! Гралися б на нім досхочу! Повернувшись до блакитної до мівки, розказав якголик іншим ян голятам про той пісочок, і вирі шили янголята просити Всетворця, щоб і їм дав такий пісочок. А ян голи не звичайно просять, а чу довими співами передають про хання. А найменше янголатко пі дійшло до Отця і тонесеньким го лосочком попрохало: — Отче наш... Звертаємось до Твоєї безмежної любови: дозволь нам мати пісочок сріблистий над океаном всесвіту... Всетворцеві були милі співи ма лих янголят. І переглянувся Отець із Сином, і їхні погляди, стрінув шись, перетворились у білу голуб ку... Голубка затріпотіла крильця ми, злетіла вгору й наказала Арх ангелам відчинити велику браму, за котрою був зоряний пісочок. З великим шумом посипався зоря ний пісочок ріжної величини й ко льорів... Були там помаранчеві, зе лені, рожеві, блакитні піщинки... Крізь віконця щасливі янголята стежили, як сипався блискучий, маї ливий пісочок. Ох, як кортіло їм одразу пірнути в той зоряний пісок! Але Бог-Отець наказав, що лиш удень можна туди, бо вночі по зорянім пісочку бешкетують ксники з довгими вогнистими хво стами... Янголятам могли б від них крильця загорітись! Але й між янголятами трапля ється неслухняний... Йому так хо тілося ще тієї ночі піти й погля нути зблизька ка зоряний пісочок. Тому, по вечірній молитві, коли вже всі дістали від Архангелів по пляшечці молочка, коли все всі заснули, і затих лопіт дужих арх ангельських крил, янголя встало, пляшечку з молочком міцно при- тисло до себе, розгорнуло свої, не НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1973 2 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
