Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ірина Дибко КАЗКА ПРО ЗОРЯНИЙ ПІСОЧОК І МОЛОЧНУ ДОРОГУ Сонце поспішало до обрію — назустріч вийшов вечірній сутінок. А вслід за сонцем дивились великі сині очки... — Мамо, — питає Мартуся, — куди сонечко пішло? — Воно втомилося і йде спа тоньки, — відповіла мама й ніжно пригорнула доню. -— Он бачиш ці дві хмаринки? Однією сонечко вистелює собі ліжечко, а другою — ось тією, рожевою, •— укрива ється... Сині очки уважно слідкували за хмаринками. — Дивись, мамо: сонце вже на крилося... І притишеним голосом додала: •— спатоньки пішло... Тимчасом, огнисте золото над обрієм почало бліднути й непо мітно мінилось у волошковий ок самит. А на тім оксамиті заблима ла перша зірка. — Мамо, мамо, дивися: що то так привітно до мене моргає? Поки мама встигла відповісти, волошкова неозорість вкривалась немов білими крапочками. — Мамо, як ті блимаючі кра почки називаються? Звідки вони взялися? Хто їх там розсипав? — Ходи но, Мартусю -— роз кажу тобі казочку про зоряний пісочок і молочну дорогу... * * * У давні давка купалися малі ян голята в безмежнім волошковім океані всевіту. Гралися, плавали, поринали в бездонну глибінь; іно ді перлини знаходили, а з найкра щих робили чудові квіти для Бога- Всетворця. Але не ввесь час про водили вони в забавах: кожному було Всетворцем призначено обо в’язки. Один якголик мав сте жити, що діється на Землі. Він за любки літав над Землею й приди влявся, як влітку діти бавились на пісочку, а взимку на снігу. Вліт ку піссчок над морем вилискував на сонці, мов самоцвіти. От — по думав янголик — якби такий пі сочок був і для янголят біля все світнього океану! Гралися б на нім досхочу! Повернувшись до блакитної до мівки, розказав якголик іншим ян голятам про той пісочок, і вирі шили янголята просити Всетворця, щоб і їм дав такий пісочок. А ян голи не звичайно просять, а чу довими співами передають про хання. А найменше янголатко пі дійшло до Отця і тонесеньким го лосочком попрохало: — Отче наш... Звертаємось до Твоєї безмежної любови: дозволь нам мати пісочок сріблистий над океаном всесвіту... Всетворцеві були милі співи ма лих янголят. І переглянувся Отець із Сином, і їхні погляди, стрінув шись, перетворились у білу голуб ку... Голубка затріпотіла крильця ми, злетіла вгору й наказала Арх ангелам відчинити велику браму, за котрою був зоряний пісочок. З великим шумом посипався зоря ний пісочок ріжної величини й ко льорів... Були там помаранчеві, зе лені, рожеві, блакитні піщинки... Крізь віконця щасливі янголята стежили, як сипався блискучий, маї ливий пісочок. Ох, як кортіло їм одразу пірнути в той зоряний пісок! Але Бог-Отець наказав, що лиш удень можна туди, бо вночі по зорянім пісочку бешкетують ксники з довгими вогнистими хво стами... Янголятам могли б від них крильця загорітись! Але й між янголятами трапля ється неслухняний... Йому так хо тілося ще тієї ночі піти й погля нути зблизька ка зоряний пісочок. Тому, по вечірній молитві, коли вже всі дістали від Архангелів по пляшечці молочка, коли все всі заснули, і затих лопіт дужих арх ангельських крил, янголя встало, пляшечку з молочком міцно при- тисло до себе, розгорнуло свої, не НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1973 2 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
