Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З листів до Редакції СВАТАННЯ Від майже 10 літ моя дружина й я пропагуємо в нашій пресі суспільне посередництво українських подруж, як один із конкретних і практичних засобів проти смертельної загрози са мого біологічного існування україн ської національної субстанції через мішані вінчання. Деякі люди мають зовсім неоправдану нехіть до того за собу, а це ж ніщо інше, як наш рід ний, український, від століть прийня тий, уживаний і шанований звичай сватання. Вже наші князі нераз ужи вали того засобу, бо як інакше могли їхні доньки виходити заміж за воло дарів західньо-европейських держав? Від давен-давна наші найповажніші матрони, їмості, тітки й ґаздині сва тали своїх дітей і кревних або і при ятелів та знайомих, щоб їх якнайкра ще повіддавати чи поженити. Молоді українці по наших селах посилали сватів до батьків своїх вибраних, щоб ті спільно укладали всі умовини по дружнього зв’язку. Сват, чи сваха, ставали наче членами родин посвата них ними пар і їхніх батьків та вті шалися їхньою вдячністю і пошаною, бо посватані ними подружжя були основані не тільки на молодечій, не раз нерозважній і засліпленій любові, але й на розумі та досвіді старших віком сватів, чи свах. Такі подружжя були солідною основою численних, здорових і щасливих родин, а розво дів наш нарід майже не знав. Хто знає, чи інституція наших свах, сватів і сватання не причинилася в деякій мірі до того, що наш нарід остав досі здоровим, сильним, відважним і здіб ним помимо соток літ поневолення і різних лихоліть. Те саме відноситься теж до жидів, які помимо двох тисяч літ розсіяння по цілому світі не затратили своєї на- ціональности ані віри, а тепер знай шли в собі стільки сили, посвяти й відваги, що відновили свою власну державу. У жидів .в Україні мішаних вінчань майже не було, хоч по наших селах жила часто тільки одна-одино- ка жидівська родина, а помимо того вони все одружувалися тільки із сво їми завдяки посередництву подруж через т. зв. „шадхенів". Я маю в себе лист від одного дуже поважного і мудрого рабіна, в якому він пише до мене, що те посередництво вважалося в протягу багатьох століть найвідпо- віднішим способом заключування по друж і причинилося до стабільности жидівського родинного життя та що їхні свати-,,шадхени“ втішалися ве ликою пошаною в жидівській спіль ноті. Копію того листа можу вислати кожному, хто собі того бажає. Також усі інші висококультурні на роди мають сотки бюр посередництва подруж із сотнями тисяч клієнтів. То ж не треба нам ані боятися, ані встидатися посередництва подруж, а навпаки: нам треба тепер якнайбіль ше сватів і свах, щоб рятувати укра їнство від національного й віровизна- невого самогубства через мішані він чання. А заки осудимо посередництво гіодруж, подумаймо, чи може наші власні батьки, діти, кревні, знайомі, або й ми самі не завдячуємо нашого щасливого подружжя якійсь добрій свасі чи сватові. Інж. О мелян М. Тиш овницький четар артилерії УГА 1918-20 Д Р У К А Р С ЬК І І Н ЕДРУ К А РС ЬК І ЧОРТИКИ У збірному інтерв’ю „За кулісами Студії J1. Крушельницької" написано, щ о ... „Пан Роман Тимчук згадує групу молоді при театрі Блавацького у Львові". —- Насправді повинно бути „в об’їздовім театрі ім. Івана Тобіле- вича". На це звернув нам увагу п. Ро ман Тимчук. У своєму цікавому листі п. Тимчук пояснює, що в тім театрі „режисером був Микола Бенцаль, а Ганна Сова- чева в порозумінні з Бенцалем у віль них від проб годинах режисерувала »Детектива« з молодими". При цьому подає декілька прецікавих нотаток про цю відому акторку і незвичайну людину, за що йому дуже дякуємо. Дальше в листі читаємо, що п. Тим чук має щоденні записки з життя мандрівного театру та навіть прислав спомин, який помістимо в „Нашому Ж итті" як тільки буде місце. Прошу вибачити мені помилку, яка зрештою вийшла на користь, бо їй завдячуємо листа від п. Р. Тимчука. Пан Яр. Заремба з Елізабету — звернув увагу на те, що в цитаті аф о ризму з творів Франка в Н. Ж. ч. 8 повинно бути „Книги морська глиби на", а не „книга морська глибина". НАУКОВО-ІСТОРИЧНА ФУНДАЦІЯ ім. Лесі і Петра Ковалевих при Союзі Українок Америки проголошує зпочатком 1973 р. I. ЧЕТВЕРТИЙ НАУКОВИЙ КОНКУРС на історичну працю (монографію) Темою ї ї може бути якийнебудь відтинок історії України з пози тивним державницьким насвітлен ням. Науковеє Жюрі, провівши о- цінку надісланих творів, признає одну нагороду у висоті 400 дол. Реченець Конкурсу: 31 грудня 1974 р. II. ТРЕТІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС на історичне опові дання. Тему до цього твору можна за черпнути з якогонебудь відтинку нашої історії з позитивним дер жавницьким насвітленням. Літературне Жюрі, провівши о- цінку надісланих рукописів, при знає дві нагороди у сумі 250 дол. і 150 дол. за найкращі твори. Реченець Конкурсу: 31 грудня 1973 р. Твори обох Конкурсів надсила ти у трьох примірниках на адресу Централі Союзу Українок Амери ки: Ukrainian N ational Women’s League of America, Inc., 4936 N . 13th St., Phila., Pa. 19141. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1973 11 ДИТЯЧА СЛОВЕСНІСТЬ П Е Р Е Д Р ІЗ Д В О М — Тату, набий мене, щоб я була чемна, бо я хочу дістати даруночки під ялинку! П РО ЯЛИНКУ, ЯКУ П РИ Н ІС АНГЕЛИК Оглядаючи ялинки по крамницях, вулицях і т. п.: — Наша ялинка найгарніша, бо ні яка не може бути гарніша від тої, яку приніс ангелик. Або: — Тату, не поправляй прикрас! Ти не можеш зробити це краще, як зро бив ангелик.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
