Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З Головної Управи СУА Ш укаємо скар бів Видається неправдоподібною ле гендою оповідання про те, як то в Америці можна знайти речі, про сто, на вулиці, або серед всякого сміття, приготованого до спален ня в „інсеніройторах“. Правда, розказують про такі випадки, що хтось кинув на сміття замість па перової торби приготованої до викинення, іншу з речами які на приклад мав занести до пральні. Розказують, як у багатших діль ницях находять поміж викиненими речами невживану одежу, яку ви силають чи дарують своїм близь ким. Це все видається правдопо дібним. Але ж зовсім неймовірним видається пригода, яку довелось пережити нашому бистроокому землякові. Мав він звичку при глядатися цьому що лежить на вулиці. Перед похоронним закла дом серед купи призначеної на сміття всякої всячини він поба чив щось, що спонукало його при дивитися ближче. Розгорнувши подерті папери, штучні квіти, то що, він витягнув . . . ікону. Не могло бути сумніву. Якийсь свя- тець, клячав побожно здіймаючи до неба очі. Але ще більше від цього святого здивувало прохо жого те, що він відчитав на зво роті. Це була печатка Н а ц і о нального Музею у Львові, мабуть нумер реєстраційного за пису та підпис . . . Свєнціцького. Не дивуйтеся, це справді того Свєнціцького, який був найбіль шим того часу знавцем церковно го малярства. Той сам, що мав під наглядом ікони Національного Музею, що його удержував Мит рополит Андрей Шептицький у Львові. Ця величезна збірка цер ковного малярства, кажуть, зло жена тепер у Вірменській Катедрі у Львові. Чи досі вона там, не знати. Але у цьому випадку не про неї мова, а про смітнисько, на яке із похоронного закладу хтось безтурботно викинув таку цінну річ-ікону із передвоєнного львів ського музею. Той, хто її віднай шов віддав її у одну із наших цер ковних установ. Правда, хтось ра див йому ікону продати, але він не схотів. — Мені належиться тільки ,,зна хідне “ — сказав. Але це вже по за рамками цієї статті. Цікавить нас питання, як попа ла ікона у сміття похоронного за кладу? Один із можливих здогадів це те, що хтось, хто віз цей скарб з собою до Америки, може, помер, рідня поклала ікону йому у тру ну, а похоронний заклад з якоїсь причини викинув її. Могло бути так, могло бути інакше. Але неза перечний факт, що хтось привіз її сюди, а хтось інший викинув її на сміття. І саме над цим треба би застановитися. Коли в Ню Йорку на ліцитації появилися ризи, як кажуть, із ко зацьких часів, ми були обурені. До Інституту Джуса йшли люди ,,товпою“ щоб приглянутися ближ че тим святощам. А такі самі лю ди, наші земляки, байдужі на ті святощі, що, може, находяться у їхньому домі, або у близьких чи сусідів. Ідучи на еміграцію, люди нераз залишили речі, які мали матеріяль- ну вартість, а забирали, що було для них зв’язане чи то з родин ною традицією, чи із сільським фольклором чи із особистими пе реживаннями. Інші нераз із само відреченням збирали речі, книжки, листування, фотографії. Дорожи ли ними відмовляли собі цього чи того. А потім прийшла хвороба, наглий виїзд, навіть смерть і все те що було здобутком життя, або цінністю залишалося для наслід- ників, які або були несвідомі цієї цінности, або байдужі, може, на віть, неприхильні такому грома дженню ,,барахла" і при найближ чій нагоді позбувалися цього в та кий чи інший спосіб. А могли це бути речі унікальні особливо важ ні для нас, які тут на місці нового поселення можемо зберегти речі, що в рідному краю бувають свідо мо нищені або ждуть, аж час їх знищить. Отже ми мусимо зберег ти те, що, може, привезли сюди наші батьки чи діди, а, може, й ми самі. Очевидно треба розрізнити речі справді варті того щоб їх зберегти, від таких, які є тільки особистими „пам’ятками". Але і між цими можуть знайтися речі, які, відповідно описані чи зібрані, можуть стати матеріялом для тих, хто по нас прийде і буде дослі джувати наш побут чи нашу куль туру. Згадаємо про кілька таких цін них речей. Почнемо від знимок. Подивімся, пошукаймо поміж ста рими знимками. Вони можуть роз казати цілу історію, але вимага ють одного: опису і підпи- с у. І якщо це наші батьки занед бали, постараймося доповнити, по ки ще живуть ті, хто пам’ятає, де, коли знимка взята та хто чи що на ній бачимо. Пам’ятаймо теж тепер підписувати знимки. Нам тепер ви дається, що ми на все життя за пам’ятаємо собі цю хвилину коли роблена знимка а нераз уже по кількох роках не можемо собі при гадати, хто стоїть побіч нас та де це місце і яка нагода. Напевно у кожній сім’ї найдеть- вя щось із народнього мистецтва, якісь рушники, тканини чи інші предмети. Якщо ми цих предме тів не опишемо, не доручимо опі ку над ними особам, які візьмуть на себе піклування над цими па м’ятками, то ці предмети німі та анонімові будуть тільки завадою для тих, хто прийде по нас. За вадою, яку треба викинути, щоб не заваджали у модерному домі, не збирали порохів та не були поживою для молів. І так постає перед нами актуаль ною справа нашого музейництва. Збірки є у різних людей, але є й 2 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1972 З В О Л І В С Е В И Ш Н Ь О Г О в ід ій ш о в у в іч н іст ь в н а с л ід о к н е щ а с л и в о г о а в т о м о б іл ь н о г о в и п а д к у д н я 2 9 ч е р в н я 1 9 7 2 р . б л . п . В л а д и к а У к р а їн с ь к о ї К а т о л и ц ь к о ї Ц е р к в и П Р Е О С В Я Щ Е Н Н И Й К И Р ІВ А Н С Т А Х Є п и ск о п -П о м іч н и к Ф іл я д е л ь ф ій - с ь к о ї Е п а р х ії. А р х и є р е й с ь к и й п о х о р о н П о к ій н о г о В л а д и к и в ід б у в с я д н я 4 ли п н я 1 9 7 2 р . з к а т е д р и Н е п о р . З а ч а т т я П р е ч и с т о ї Д ів и М а р ії у Ф іл я д е л ь - ф ї ї . З г л и б о к и м ж а л е м п р о в е л о Й о г о ч л е н с т в о С У А в о с т а н н ю д о р о г у . Г о л о в н а У п р а в а С о ю з у У к р а їн о к А м е р и к и Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
