Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
собою і ділились своїми мріями про майбутнє. У тому часі Наталії Кобрин- ській сповнилось ЗО років. Це бу ла сформована вже індивідуаль ність, з широким виднокругом, що його придбала через працю над собою та взаємини з передовими, освіченими людьми. Атмосфера рідного дому і приклад батька й братів повернув її заінтересуван- ня в сторону нашої політичної ситуації. Мистецькі зацікавлення її чоловіка побуджували її до пле кання музики й літератури. При ємна зовнішність і товариська культура робили її особливо при вабливою. Можна припускати, що ця зустріч не залишилась без впливу на молоду провінційну панночку, якою була тоді Ольга Кобилянська. Бо й справді •— контраст був великий. Ольга Кобилянська пи ше в своїх автобіографіях про те, як вона читанням самотужки на бувала освіту. Але й сама признає, що це читання було несистематич не й випадкове. До того вона в світі своїх ровесниць не знаходи ла відгуку на свої заінтересуван- ня, вдома теж не було для цього пригожої атмосфери. Тому вона привикла всі ці враження пере живати у своєму нутрі. У листі до Ф. Ржегоржа з 1898 р. вона по яснює це точніше словами: -— Мо же бути тому, що я все з наймо лодших літ не могла ділитися дум ками •— в мене виробилося таке, що не маю найменшого дару до бесіди.3 Отже при зустрічі зі стар шою від себе, освіченою дамою з іншого світу, вона напевне не мо гла себе проявити. Вона напевне більше слухала й подивляла. Із іншого світу! Треба пам’ята ти, що Наталія Кобринська жила дійсно в великому світі, коли по- рівнати з спромогами молодої дів чини. Її батько, о. Іван Озаркевич був послом до австрійського пар- ляменту, отже жив в атмосфері по літичних проблем того часу. Бра ти її Лонгин та Євген студіювали у Відні й привозили звідтіля жи вий подих тогочасних проблем мо лоді. Все це впивала в себе Ната лія Кобринська, примінюючи до своєї жіночої точки погляду. Вже 3 Лист до Ф. Ржегоржа з 17 січня 1898 р. в тому часі в неї почали форму ватись погляди на становище жін ки в суспільстві, якими ділилась у першу чергу зі своїм чолові ком. А згадаймо замкнутий світ ма лого буковинського містечка! Є- диною культурною розвагою була невелика, але добірна бібліотека, з якої Ольга користала. Кілька музичних вечорів чи аматорських вистав впродовж року — це весь корм для душі, сповненої полету і мрій. Небагато людей виявляло тут суспільні чи мистецькі зацікав лення. Коли й провадились десь дискусії на сучасні теми, то ке бу ли вони доступні для молодої дів чини. Вона замикалась у світі кни жок і природи. Та й не слід забувати ще однієї межі, що була між ними. Наталія Кобринська виросла в українсько му світі, що вже твердо стояв на позиціях тогочасного галицького народництва. І хоч вона завдяки лектурі та своїм братам прислуха лась до поступових кличів, що їх тоді впроваджували молоді соція- лісти, проте національна стихія в ній була міцна, як показав її піз ніший шлях. А молода Ольга ви ростала в німецькій культурі. В домі Кобилянських користувались менше українською й польською мовою, а більше німецькою. Лек тура й товариство були німецькі і лиш місцева народня стихія, себ то служба та одна-дві інтелігентні родини втримували її зв’язок із українством. У своїх автобіографічних запи сках письменниця признається, що про українську літературу довго не знала нічого. В їх домі передплачувався часопис ,,Слово“, а про ,,читання українських кни жок не було мови“.4 Велика ні мецька література відкривала в о- ригінальних творах і перекладах стільки глибини! Батькове зами лування до української традиції й пісні було чимсь „старосвіт ським", що діти поблажливо сприймали. Всеж таки на домаган ня батька вона навчилась читати й писати по-українськи, щоправ да етимологією. Та не вправляючи того, була б і це скоро забула. Та трапилась ця зустріч і від- 4 Із листа до О. Маковея з 7 грудня 1898 р. крила їй вікно в український світ. Письменниця часто пише й під креслює в своїх автобіографічних записках, що Зосі Окуневській і Наталії Кобринській завдячує це. Може воно було б трапилось і пі зніше, з тими двома, що їх вичи слює на початку. Та факт, що це сталося в молодості, в перших по- чатках її творчости, має велике значення. І це треба дійсно завдя чувати Наталії Кобринській а по середньо також Зосі Окуневській. III. Не знаємо, коли звірилась Оль га Зосі таємницею про своє пи сання і дала їй щось із свого пи сання прочитати. Певну вістку про це маємо аж у листі письменниці до О. Маковея з грудня 1898 р. Вона згадує про те, що Н. Коб ринська дала її новелю прочитати Остапові Терлецькому і він дав їй негативну оцінку. Це ж могло статись щойно у 1883 р. Тоді то Н. Кобринська виїхала зі своїм батьком до Відня і там зустрілась із О. Терлецьким на терені ,,Січі“. Про це є згадка також у недрукованому’ щоденнику письменниці з 17 грудня 1883. О. Терлецький, начебто тоді злобно висловився про її річ: P a n ie n k i nie m a j^ z aj^ cia і pisz^ za p a ra - w anem ro m an sik i. Який це був твір? Загально прийнято, що першим твором О. Кобилянської була „Людина", що під назвою ,,Вона вийшла заміж" побував ще в різних руках, заки світ побачив. Але в листі до О. Маковея письменниця пише, що він цього твору ,,не знає". Зна чить — це один із її ранніх тво рів. Із них ніщо не збереглося та не було відоме в друку. Але коли судити по невеличкому нарисі, що появився в 10-ліття смерти пись менниці в журналі ,,Наше Ж иття" п.н. „Два серденька",5 написаний у 1884 p., то можна собі уявити те матику і спосіб писання того часу. Такий опис першого льоту малого пташатка, окутаний у почування симпатії до світу тварин та в су проводі гарного опису природи, був надто описовим, не-життєвим, щоб міг вдоволити такого по ступового громадського діяча, як Остап Терлецький. Цей нарис міг 5 „Наше Ж иття'1 1952, ч. З, стор. 6. 32 НАШЕ ЖИТТЯ — ВЕРЕСЕНЬ, 1972 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
