Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
шапочка, що її виплела старша донька, Лотті. А гусці подарували мисочку кукурудзи, котру вона одразу з’їла, бо не мала в чім нести. —- Петрусю, ми мусимю відлі тати. Мама буде сердитись! — ґеґнула гуска. Вони попрощали ся з милими господарями і руши ли далі. Гуска так наїлася куку рудзи, що не могла піднятися дуже високо. Летіла понад сами ми будинками і ледве не зачепила пожежну вежу. Всі літаки і на віть горобці й ворони переганяли її... Тож Петрусь міг бачити, як засніженими доріжками шведські діти гнались за збиточним ель фом, одягненим у червоний жу панець, як з ліхтарями на довгих палицях колядують від хати до хати грецькі діти... Нарешті гус ка сказала: — Я вже далі не можу. — І сіла просто на стріху бідної се лянської хатини. Петрусь ско тився з даху в кучугуру і ледве з неї вибрався. — А хто це тут попід вікнами бешкетує? Якщо прийшов коля дувати, то в хату йди! — Почув українську мову. В дверях стояла старенька бабуся, зав’язана квіт частою вовняною хусткою. —- Бабусю Оксано, це ви? — спитав Петрусь. — Та вже ж що я. А хто ти такий? Що це за зелена шапка? У нас в Україні таких не носять. — Це мені німецькі діти пода рували. Але я не сам. У вас на стрісі сидить моя гуска. А я — Петрусь. — Ну, то йди в хату, Петру сю, і гуску веди. Але чим же ти приїхав? І не написали мені, — хочби вийшла на станцію зустрі ти... Та як же тебе такого малого самого пустили? •—■ А я ж не сам, із гускою... — От знайшов няньку! — Таж її вовк з’їсти міг! — Вона літає, а вовк ні... — Ох, ти ж мій хороший внуч ку, козаче мій! Та дай же на те бе хоч подивлюся... Я ніяк не мо жу повірити, що ти справді при їхав до мене в гості, та ще й на Різдво... Здається, що це тільки сниться! — І мені також, бабусю... А ця хустка, що на вас — від нас? Я вас по ній упізнав. Я, бабусю, сам цю хустку з цілої купи ви брав! —■ То ж то вона мені так до- вподоби! Ти знав, що бабця лю бить ! Ізнов сіли Петрусь із гускою до вечері. Петрусь за столом, гуска під столом — кожний своїм місцем задоволений. А тут поча ли колядники ходити, та все го лосисті й веселі! —- Бабусю, а нам у школі ка зали, що у вас не можна про Бога співати, і про незалежну Україну також ні! —• Забороняли довго, але на рід все одно співає, то совєтський уряд дозволив колядувати ніби для Нового Року; але люди ко лядують, як і з давніх давен — на Різдво, і Бога, і неньку-Укра- їну вихваляють... Волі народньої не спиниш, вона прорве всі пе репони! Петрусь познайомився з цілим гуртом хлопців і дівчат і вже був умовився завтра йти з ними на ковзанку. Але тут обізвалася гус ка. їй бракувало товариства. В бабусі були тільки кури, на ко трих гуска й дивитися не хотіла. — Петрусю! Нам треба верта тись додому. Вже, мабуть, при йшли гості, а тебе нема. Уяви собі, як то на Свято мама буде тривожитися, дзвонити на полі цію і розшукувати тебе... летімо швидше! Петрусеві шкода було не по- прощавшися залишати бабусю. Але вона вже спала. Тихесенько Петрусь поцілував бабусю і нав шпиньках вийшов із хати. Гуска тепер летіла швидко, аж вітер трубів... Задзвонив дзвіночок: „Дзень- дзень!" — Заходьте, дорогі гості, ми вже давно чекаємо! Петрусь аж заснув, не діждавшись... Петрусь розгублено дивився на маму. Вишита гуска лукаво при мружила око. Леонід Полтава РІЗДВЯНІ ЗАБАВКИ У великім магазині На освітленій вітрині Звірі скупчились юрбою: — Заберіть нас із собою! Слоник диригує, Мавпочка танцює, Лис на дуді грає, А пташка співає! — Дрібу, дрібу, дрібушечки, Хочем ліжка й подушечки — Хочемо у ваші хати До дітей на свята! Діти звіриків любили, Всіх їх швидко розкупили... Залишився в магазині Тільки зайчик на вітрині... Я його собі купив, Під ялинку посадив. Буду бавитися з ним — Із зайчиком хутряним. Алла Коссовська ПЕРШИЙ СНІГ Каже дівчинка Катруся: — Хтось пасе на небі гуси — З гусенят летить пушок... А насправді йде сніжок! Сніг м’який, яскраво-білий, Наче пух із гусенят. Так зима причепурила Землю-матінку до свят. ма в цей час намічує одну дитину ведмедиком і допомагає їй сховатися. Потім каже дітям: „Відкривайте, діти, очі, ведмедик у ж е сховався. Ми за співаємо про нього пісню, а т оді його пошукаємо". Діти співають пісню „Ведмедик сховався": Д есь побіг ведмедик Туп, ту-пу, туп, ту-пу. Заховався маленький У кутку, у кутку. А Мишка ми того Д ож енем , дож енем . З ним скоріш в таночок Ми підем, ми підем. Проспівавши, діти біжать шукати ведмедика і, знайшовши, кажуть йому: „Ведмедику, потанцюй!" Ведмедик танцює (найкраще загра ти танок або пустити платівку), а д і ти плескають у долоні. Потім усі ра зом із ведмедиком танцюють. ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1972 ГРА У ВЕДМЕДИКА Ведмедик сховався Перед початком гри виховниця ка ж е, іцо в гості до дітей прийшов вед медик, але він хоче сховатися. Вона пропонує дітям заплющити очі, а са- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
