Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Різдвяна мандрівка Ганна Черінь — Мамо, коли гості прийдуть? Я вже голодний! — Будь терпеливий, Петрусю, ще зарано. А якщо ти голодний, може б шматочок хлібця з’їв? — Якби ж я не знав, що в нас є і варенички, і пиріжки, і коржі з маком... Ні, я не такий голод ний, щоб їсти хліб. Але щоб не хотілось їсти, може я трохи за дрімаю. — Ляж, дитинко, ти ж учора допізна вчився колядувати, то й відпочинь. Петрусь притулився до малень кої пухкої подушечки і вмить заснув. То була його улюблена подушечка, з вишитою червоно- лапою гускою. І сниться Петрусеві, що він сів на ту гуску, гуска змахнула кри лами і вилетіла з хати. Мабуть мама відчинила двері, щоб трохи пара вийшла... Надворі тихо й погожо. Сніг оповив ціле місто, дерева пухна ті, мов вишневим цвітом заквіт чані, а в небі сяють веселі золо ті зорі і манять до себе. А го ловне зовсім •— зовсім не хо лодно. А гуска злітає все вище й вище... Ось вони проминули ве личезний джет-літак -—- аж вихор закрутився навколо... Але гуска пірнула вниз і визволилась із по вітряної пастки. Тоді знов поле тіла Бгору. Здалека ще миготіли вогники міських будинків, а по тім стало видно тільки сніжні по ля та часом чорні й зелені обри си лісів. Аж раптом знову блиснули вог ні, і гуска стала спускатися. Пе трусь зрадів, що вони вертають ся додому. Може вже й гості при були — а з ними ж і довгождані приятелі: Марко, Ліда й Наталя. Вони живуть далеко, в іншій діль ниці, і тільки на свято можна з ними досхочу набавитись. Гуска сіла просто під вікном. Петрусь постукав у віконце, і з хати хтось по-англійськи гукнув, щоб він заходив. — Це, мабуть, Марко забув, що по-англійськи говорити між українцями не слід... Петрусь увійшов у хату. Ой, лишенько! Повна хата людей •— і ні одного знайомого. Вдягнені у старомодні англійські костюми, сидять біля каміна, де горить ве личезна колода, співають коля док і п’ють пунш. Петрусь зро зумів, що це — Англія. — Це не наша хата, гуско, ле- тімо далі! — сказав Петрусь, і гуска його дуже добре зрозуміла. Перелетівши через кілька за мерзлих р'чок і пасовиськ, наші мандрівники зауважили внизу доггий ланцюг світлячків. А під летівши ближче, побачили вони, що то група ірляндців із свічка ми й ліхтарями йдуть до церкви. — Лети в інший бік, ми знову заблукали, — порадив Петрусь. Довго-доего вони мчали над без людними просторами, і вже в гус ки стали слабнути крила. А Пе трусь пригадав, що він голодний. Нарешті вони побачили неве личке село в горах, оточене го строверхими ялинами. Крізь вікно Петрусь побачив гарно прибрану ялинку, а коло неї кілька дітей із татом і мамою. — Зайдімо сюди, може ми тут трохи спочинемо. — Хто ви такі? — спитали ді ти незнайомою мовою. — Я Петрусь, а це моя гуска, — - відповів Петрусь, вгадавши, про що його питають. Але діти не розуміли. На щастя, в госпо даря були гуси. їх негайно за просили з хліва до хати, вони поговорили по-гусячи з Петру- севою гускою, а тоді німецькі гу си розказали своїм господарям про Петруся-українця. — О, як це чудово! Ми такі раді, що на Різдво до нас при були такі незвичайні гості! Жи віть у нас! —- Може ви хочете їсти? — запитала німецька мама. —- Трошечки... — сказав Пе трусь. — Дуже! — сказала гуска. Петрусь із дітьми сів до столу, а гуска пішла до хлівця. Потім наймолодша доня господарів ста ла ,,Дитиною-Христом“ — вона всім роздала подарунки. І навіть Петрусеві дісталась гарна зелена — Бабусю Оксано, це ви? — спитав Петрусь. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1972 2 9
Page load link
Go to Top