Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Поміж крутими берегами чорно зему пропливає з півночі на пів день ріка Збруч. Історія останніх сторіч наклала на неї болісне зав дання насильно розкроїти шматок української землі: Поділля. А розміщені над Збручем села знай, шлися ніби у закутку, далеко від головних шляхів. Тому й хід жит тя останніх десятиліть, хоч прони кав сюди своїми кличами, проте не заторкнув побуту цієї околиці своїм нищівним впливом. Тут три вкіше збереглися народні звичаї, вбрання й орнамент. Щойно напередодні 2. світової війни познайомились ми з народ нім вбранням того закутку укра їнської землі. Війнуло від нього достатком подільського чорнозе му, насиченим кольором його піль і суворими лініями прадавнього розвитку. А тепер тільки рештки його збереглися в музеях і скри нях старих селянок. Здавалось би, що його вже не можна пригадати чи показати захопленим очам мо лодого покоління. Збереження чи відтворення цін них етнографічних пам’яток за на ших умов вимагає великого зрозу міння, любови до них, та щирого Борщівський стрій хору „Діброва" доповнений стилевими чобітками T he w ra p a ro u n d of th is costum e w as h a n d -w o v en завзяття. Інколи прямо одержимо сте. Якщо йде про ношу Борщів- щини, то все це проявилося у п-ні Марії Гарабач, яка родилася й ви росла на приходстві над самим Збручем. Тепер вона перебуває постійно в Німеччині, але її сер пе видимо осталося там. Окрім за милування до народнього мистец тва, в неї ще й друге замилування: до української пісні. В останні ро ки вона вела в Мюнхені дівочий хор. Поволі він розвинувся, гурту вав і зацікавлював піснею мо лодь, ставав популярний. Обїздив теж деякі українські осередки в Німеччині, співав і в Швайцарії. Назрілою проблемою став націо нальний одяг. Для хористів він обов’язково мусить бути стале вий і однородний. А водночас по бажано дати щось нового з рід них мотивів, які в нас ще неви черпані. Це й дало диригентці по штовх для відтворювання борщів- ської ноші. Справа нелегка: ба гаті, старовинні взори сорочок гу сто шиті вовною, а плахти, які там називали горботками чи горбат- ками, — ручно ткані. Треба було передбачити труднощі, чи вдасть ся зберегти виявлене зацікавлен ня загалу. Ті, в яких немає зрозу міння для таких речей, втрачають легко зацікавлення, як тільки до відаються про якісь труднощі. Не знеохочуються тільки ті, в яких для народнього мистецтва зрозу міння є. Та все таки диригентка зустрінулася зі зацікавленням, всі погодилися, але турботи, як СПОВ НИТИ їхні бажання, залишили п-ні Гарабач. Цілий рік проминув з того ча су. Дібрано полотно на сорочки, яке надається для вишивання вов ною, вишукано відповідні для ста левих взорів кольори вовняних ни ток, на всі лади перепробувано тривкість їх на прання, якої колись не мали. З відтворенням горботок було куди більше проблем: по чавши від підшукання відповідної ткалі, а скінчивши на матеріялі. Чорну, вовняну основу-нитку до велося окремо у відповідній гру бості прясти. Кольору ниток, по трібних для смуг тепер вже май же не виробляють, доводилося звернутися до Швайцарії. Непе- редбачно велика трудність була із узором. Хто має — боїться по зичити, музеї теж очевидно, а в той час навіть колишня наша тка ля не бралася б виключно з пам’я- ти точно щось відтворювати. Як могла це зробити чужинка, хочби й найкращий мистець, якщо вона горботок не бачила, а тому не у- являє! Самої ткалі, професійної, а водночас зі зрозумінням для ет нографічної точности, — нелегко було найти, а за зразком ткани ни, то так і здавалося що все ста не. Та все таки найшлися люди, які виявили повне зрозуміння для справи та вможливили це своєю солідарністю. Керівниця музею ЛУКЖ в Едмонтоні, п-ні О. Фе дак, потрудилася відшукати в ко гось потрібний зразок та старанно проект взорів перерисувала й опи сала, а теж позичила шматок по дібної тканини, щоб ткаля мала змогу уявити техніку ткання. Це безперечно дало їй спроможність відважитися починати, та все якось вона зволікала, бідкаючись що бажала б побачити все таки пов ний оригінал. Остаточна допомо га появилася непередбачено: за чувши про такий цінний замір від творення етнографічної цінності, НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1971 7 Оксана Дучимінська Новий спалах П-на Орися Марцюк, член дівочого хору „Діброва", моделює стрій із Борщівщини U k ra in ia n g irls’ choir in M unich, G erm an y w ears fo lk costum e of th e B orschiw reg io n
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
