Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Котик-риболов М. Ф. — Тату, я хочу песика — про сив Данилко. — Почекай, аж трошки підро стеш — відповів тато. — Песика треба годувати, мити, на прохід кожного дня водити. Мама уже з вами дітьми має досить праці. А коли тобі, Данилку, буде дванад цять років і ти дійсно зумієш пе сика доглянути, то може тобі ку пимо. — А я хочу кицю — відізвала ся Олеся. — Киці не треба догля дати. Сама гарно миється, сама йде на прохід. І не гавкає голосно на чужих людей. — Але хто буде з нею бавитися тоді, коли Данилко і ти в школі, а ми з татом в праці? — спитала мама. — Наперед придбаймо рибки — порадив тато. — Побачимо як ви діти будете ними піклуватися. Як що добре, то пізніше купимо якусь більшу тваринку. І так вже цілу зиму стояв неда леко вікна збірник з водою, а в ньому плавали різнокольорові риб ки. Олеся і Данилко їх годували, зміняли воду. А навесну поселилися в сусідній хаті люди, в яких був великий ру дий кіт. Заглядала за ним Олеся, заглядала, а підійти боялася. Аж одного дня, коли, котик грівся на сонечку, підліз до нього потихень. ки Данилко і почав гладити. Котик не втікав, задоволено мружив оч ка й муркотів. Поволі приступила й Олеся, гладила м’якеньке хутер- ко й приговорювала: — Кітті, кітті, гуд кітті! Данилко засміявся. —- Чому ти, дурненька, говориш до нього по- американськи? Тваринам все одне яка мова, бо вони по голосі піз нають, чи хтось до них ласкавий, чи ні. Ну, спробуй! Він теж по- українськи зрозуміє! — Чемна, добра киця! Котичок гарний! — проказувала Олеся. — Бачиш, розуміє! — втішився Данилко, бо котик почав голосні ше муркотіти. — Назвім його Мурликом, щоб він знав, коли його будемо клика ти. І так Мурлик став приятелем ді тей. Як тільки побачив Олесю чи Данилка надворі, то.зараз прибі гав до них гратися. Діти гарно йо го забавляли і дуже любили. В день уродин одержав Данил ко різні подарунки. А найбільше сподобалася йому вудка. Не забав ка, а така правдива, як татова. Від мами дістав він високі гумові чо боти. — Післязавтра можна вже ло вити рибу в річках — сказав тато. — Якщо встанеш раненько, то пі деш зі мною і свою нову вудку ви пробуєш! У призначений день Данилко скоро зібрався. — Мамо, не при готовляй нічого на полуденок. Я для тебе свіжої рибки принесу! Коли хлопчик вкладав до авта вудку і всі інші речі до риболовлі, то котик вліз крізь відчинені две рі. — Ні, ні, Мурлику — сказав йому Данилко. — Сьогодні ти грайся з Олесею, бо я їду з татом рибу ловити. Тато подивився на Данилка. — ІЦо ж ти з тим котом розмовля єш, так немов би він щось розу мів. — Певне, що розуміє — від повів Данилко. -— Мурлик дуже мудрий. Він розуміє по-україн ськи й по-американіськи, тіліьки відповідати не вміє. Бачиш тату, він виліз з авта і побіг до нашої хати! Ранок над річкою проминув ско ро. Данилко трохи змерз, але не нарікав, бо хотів принести мамі обіцяні рибки. Він зловив їх аж п’ять — три менші, а дві досить великі. Разом з татовими буде усім на добрий полуденок. Біля хати зустріла їх мама. — Ну, нарешті. Я вже вами журила ся! Ідіть передягнутись. До кімнати прибігла заплакана Олеся. — Дивися Данилку, що той поганий кіт наробив! Вона по провадила його до підвалу, де ді ти тримали в кімнатці свої більші іграшки. Там у куточку, біля Оле. синої кухні до забави, сидів гор до Мурлик. А на плястиковій ми сочці лежали рядочком золоті риб ки. Данилко кинувся по посудину з водою і дві рибки вдалося ще врятувати. Тим часом Олеся сва рила на кота, але Данилко її стри мав. — Не свари на Мурлика, О- лесю! Він бачив, як я мамі приніс рибки і вона втішилася, тому ко тик хотів тобі щось приємного зро. бити. Ах, той Мурлик! Він забага то розуміє! Дмитро Чередниченко ЗАГАДКА Летіли сірі гуси, На крилах воду несли, Аж на дереві Йвасик сидить: — Гуси-гусенята, Візьміть на крилята Та понесіть до батечка. Взяли вони Івасика Та й далі летять. Побачив Івасик Батькову хату Та як підскочить — І перекинув воду. Вода розлилася додолу: На луги, на жита, На гаї зелені. І вийшла тоді ясна дівчина із золотим коромислом, Воду з Дніпра набирає, Сірим гусям посилає. (ВНІГ939Я ‘їпоїґ ‘исіешх) Людмила Савчук КОЛОСОК Виріс вищим колосок, Тому й загордився, На братів своїх малих Навіть не дивився. Ті, наповнені зерном, Клонять вниз голівки, А порожньому одно: Пнеться вгору тільки. Може, хто такий колись Колосок зустріне. Ви скажіть йому тоді, Дітки, неодмінно: Ви скажіть йому тоді Ввічливо і просто: Щоб зерном він похваливсь, А не тільки ростом. Моряк Є у мене човничок і весло, Я морське вивчатиму ремесло, Стану я, як виросту, капітаном Кораблі водитиму в океанах. НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1971 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
