Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Петро Кізко Інна Кульська Як слон мою течку з’їв Однієї неділі я зі своїм другом Омельком пішов до зоопарку. Був я там уже давно, а мене завжди цікавили й цікавлять різні звірі. О- тож, щоб пробути там довше й ма ти щось у запасі для „перекуски", я взяв із собою течку з кексами та іншим їстивом. Омелько ішов без нічого. Не мав трісочки в руках. — А чому ж ти нічого не взяв? — запитав я. — Я й так довго не думаю бу ти, — відповів Омелько. Отак ми ішли до зоопарку й ба. лакали, хто що має з собою в до розі на цю прогулянку й хто що буде їсти, як зголодніє. Аж ось ми ввійшли до зоопарку. Звірів, птахів, людей тут — оком не схо пити! Верблюди, слони, жирафи, зебри, мавпи, бики — як тут ба гато всяких тварин! Але ми з Омельком не встигли роздивитись, як опинилися біля цілого гурта слонів. Вони були на великій рівній площі, огороженій вузьким каналом. Цей канал, мо же, на якихось пів метра, запов нений водою. З обох боків канал був обведений гарним кам’яним беріжком. Коли ми підійшли з О- мельком до одного з таких беріж- ків, я поклав свою течку на білий камінь, а сам почав ходити побіч і простягати руки до потішних сло нів, що приходили до нас і своїми хоботами доторкувались аж до наших рук. Отак почалася в нас із слонами забава. Я й Омелько простягали до слонів руки, а вони свої хобо ти, й ми їх гладили та пестили. Так минав час, аж я — гульк! Го. еподи! Слон мою течку їсть! От ви, дорогі читачі, вірте мені чи ні, а кажу я вам оце чисті сіньку правду: слон уже не їв, а доїдав мою течку! Він з’їв верх ню шкіру, кекси, а тепер тільки не міг з’їсти залізяки, яка була при правлена на споді течки. Ми з Омельком сюди-туди, але нічого вже вдіяти не змогли. Лю дей назбиралося, мов на весілля, а слон, з’ївши мою течку й зали шивши саму залізячку від неї, пі шов геть на відпочинок. — Що ж тепер робити? — пи таю я розгублено Омелька. — Нічого, ходім тепер на мавп дивитися, або на жирафів. Тепер уже ніхто ніщо в нас не з’їсть, бо нічого не маємо. Я гірко скривися й більше вже нічого не казав. Бо я зрозумів, що наді мною посміявся не тільки слон, а ще й мій друг Омелько з мене кпить. Але ми ще довго блукали по отому химерному зоопарку, поки поголодніли й повернулися додо му. А шкода! Коли б слон не з’їв моєї течки з кексами, ми були б у зоопарку довше... ЯКОГО КОЛЬОРУ ЛІТО Літо колору якого? Літо запаху якого? Літо запаху медового! Літо кольору чудового! Літо кольору веселки, тепле, радісне, веселе! Ось червона квітка маку, Тут оранжова нагідка. Жовта бульбочка кульбабка. На листку зелена жабка. А блакитні незабудьки кажуть: „Діти, не забудьте?” Ось барвінку очка сині, в кожній квітці по росині. А фіялка з лісу й з поля Фіялковий має колір. Літо кольору веселки, літо радісне й веселе! Галина Чорнобицька МЛИНОК Із паперу та гвіздка Змайстрував Михась млинка. Цей млинок на палочці — Подарунок Галочці. Вийшла Галя за тинок, Стала на доріжці. Щось не крутиться млинок, Задрімав на ніжці... Раптом вітер з верховіть Як повіє полем Тут млинок проснувся вмить: Закрутився, аж мигтить Кольоровим колом! К. Перелісна ПОЧЕКАЙ! — Зайчику, зайчику, Почекай! Зайчику, зайчику, Не тікай! Хочу в тебе, зайчику, Запитать: Де ти будеш, зайчику, Ночувать? — Уночі ми, зайчики, Не спимо, Молоду капустоньку Гриземо, А удень дрімаємо На полях, Або десь під кущиком У гаях. ВЕСНЯНОЧКА Прилетіла здалека Та й весна, Ой що ж ти нам, веснонько; Принесла? Принесла я, дітоньки, Вам квітки, І пташок з пташатами У садки. І тепло, і сонечко, І пісні, — Г агілки-весняночки Г олосні. К. Перелісна НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1971 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
