Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
День і ніч міняються на світі. День уступає місце ночі, а ніч дневі. Зимою ніч довша, а літом день. Коли має настати панування но чі на світі, то пташки у гніздах перестають співати і ховають го лівку під крильце. На небі пока зується вечірня зірка. Темніє, смеркається. День уступає і лиш заходяче сонце лишає ще довго червону заграву на заході неба. Сходить місяць і настає панування ночі. От вона тихо і таємно в’їжджає своїм повозом, запряженим карими кінь ми. Поволі ступає по землі у своїх оксамитних сап’янцях, довгій ки реї, в короні зі срібла і чорних діямантів... Вона привозить із со бою „Сон“ і ,,Дрімоту". Помахом чародійної палички присипляє все довкруги. І на цей знак шепотом питає Сон Дрімоту: — Де будемо ночувати? — Д е хатинка тепленька, д е дитинка маленька. Там будем о ночувати, мале дитя присипляти... Коли має настати панування дня, то перша на небі рання зі ронька світ заповідає і з веселим щебетом злітають пташки з гнізд. І нараз по лісах, садах, розляга ється голосний спів. Кінчиться па нування Ночі -— вона лине кудись за ліси, за гори, а з нею і місяць, і зорі. З шумом, туркотом золотих коліс, з’являється в повозі сонце. Настає в блиску соняшного про міння — День •— свіжий, веселий. У руках у нього булава, ознака влади. І куди він нею махне, по стає рух, життя. Отрясає із себе сон усяке створіння, рослини, зві рі й люди. Настає галас, шум. Отак то по черзі панують над світом то „День", то „Ніч". День подовше літом, а ніч зимою. І бу ло б усе гаразд, якщо б вони ча сто не сперечались за це, як довго кожне має панувати. Бо не раз то день з’являється скоріше, поки ще ніч відійшла, то ніч поспішиться. Ніч до Дня: Ти чого знов сьо годні заскоро з’явився? ІДе я не встигла в дорогу зібратись, а ти вже тут! Не даєш нікому досить виспатись! Твої настирливі соняш- ні лучі всюди вкрадаються. Ба, не тільки до школи будиш, але і в час вакацій видумуєш ще якісь та бори, прогулянки •— а всюди ра ненько вставай і біжи! А тож над раном сон дітям найсолодший! День до Ночі: -—- Тобі лиш дум. ка про спання цінна •— а мені ось праця! „Зі спання не буде коня -— а з лежі не буде одежі!" До того: „Хто рано встає, тому Бог дає!" І на сонце ти не нарікай! Воно не лиш дітям помагає рости, але й звірятам і рослинам. При його світлі йде праця, панує рух, жит тя. Воно могутнє. А нащо кому придатні твої зорі і твій місяць? Та ж при його світлі не можна ані шити, ані писати. Ніч до Дня: -— Хоч мій місяць і блідий і сякий-такий, а при його світлі можна проходжуватися, спі вати і на бандурі грати. А тож спі вається — „Ніч яка Господи, мі сячна зоряна, видно хоч голки збирай!" О, чуєш і — голки! А в додатку, хто може похвалитись, що приймав у себе астронавтів, як не місяць? Та ж увесь світ ди вувався, як гарно, ввічливо мі сяць їх прийняв та обдарував. — Беріть скільки хочете моїх камін чиків і золотистого пісочку, ска зав. Наладував їм повні руки да рунків. Слава місяцеві! День до Ночі: -— Добре то по ночі проходжуватиссь і на банду рі грати, коли я, День, своєю пра. цею постарався, щоб було що ї- СТИ І В ЩО ВДЯГНУТИСЯ. Тому ПИЛЬ‘ нуй своєї пори, а я своєї! Порядок мусить бути! Але суперечки продовжува- жувались. Нарешті зійшлися всі — і зорі, і місяць, і сонце на на раду і ухвалили, що день має ма ти стільки часу що ніч ■— одна ково. Всі на це згодились. І що думаєте? Як довго тривала згода? Всього навсього одну „добу". А що було дальше? -— Ті самі су перечки. А може хтось з нас, діти, знає, коли то в році настає така „Доба згоди" — коли то день і ніч ма ють однакове число годин? ВЕСНЯНІ ВІРШІ 1. Хлопчик дощика просив, щоб травичку заросив. Хай росте густа травичка, зелененька шовковична. Хай цвітуть барвисті квіти, щоб весні раділи діти. 2. Сонце! Глянь до нас із неба, нам тепла на землю треба. Щоб наспіли полунички червоненькі, невеличкі. Полунички солоденькі, із сметанкою смачненькі. Г. Чорнобицька РОЗЛИЛИСЯ в о д и (Народня пісня) Розлилися води на три броди. Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке. Що в першому броді зозуленька кує: Ку-ку! Ку-ку2 Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! Що в другому броді соловій щебече. Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке. Тьох-тьох, тьох-тьох, тьох-тьох! Що в третьому броді сопілочка грає. Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке. У-У, У-У> у-у-у, у-у-у, у-у-у! Зозуленька кує, бо літечко чує. Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке. Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! Ку-ку! НАШЕ ЖИТТЯ — КВІТЕНЬ, 1971 День і Ніч Олена Цегельська Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
