Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Давно, давно, в країні за гора ми, за долами, жив собі хлопчина, що називався Андрійко Смілий. Любив він пташенят, любили вони і його. Знали, що дасть їм кри хітку хліба, все коли тільки має. Андрійкові аж було вісім років! Одного разу рішив він піти в мандрівку. Чув Андрійко про сум ну царівну, яка ніколи не могла засміятися. Подумав собі — я на певно зможу її розвеселити! Входить Андрійко, й о го одяг — полатані штани, сорочинка, ноги босі. Сідає на сцені й їсть кусок хліба. Н е далеко лежить велике „яй,це“ із гус кою в середині. Змучився Андрійко з дороги. Сів собі з’їсти останній кусник хліба. У лісі так тихо — тихесенько, аж страшно стало Андрійкові. Врешті чути голос: — Андрійку, допомо жи мені! Андрійко налякався — що це за голос? Хто його кличе тут в лісі? Шукає всюди, аж на решті бачить величезне яйце, май же таке завелике, як він сам. Збли жається, а голос зсередини шепо че: -— Андрійку, випусти мене звідси . . . я тобі за це віддячуся. Взяв Андрійко величезний дручок, та вдарив яйце один раз. Дивить ся, а там сидить золота гуска. Пі р’я гуски до сонця заблищало, так що Андрійко аж закричав із захоп лення! Гуска промовила до нього: — Дякую тобі, Андрійку. Ти доб рий хлопчик! Я допоможу тобі роз веселити сумну царівну. Взяв хлопчик свого нового приятеля і пішли у дальшу мандрівку. (Андрійко бере гуску під паху та сходить із сцени. Входять три се стрички з ляльками і бавляться ними). Хлопчик із гусочкою ішли дов го, довго, без пригод. (І знову входить Андрійко). Аж нарешті побачив три сес- стрички, що бавилися ляльками. Вони подумали, що золота гуска— це якась нова чудова іграшка. (Три сестрички прибігають до Ан дрійка, та як лиш діткнуться, то три маються міцно за руки). Вони прибігли подивитися, але диво над дивами — причепилися до Андрійка! Стараються відлучи тись, пробують, мучаться, але не можуть поконати чародійної сили. (Вбігає кухар Микола в білому фартушку, та з білою кухарською шапкою). Зустрічають вони кухаря Мико лу. — А що це ви маєте? — пита ється він. — Ой, ой, грубеньку гуску. Давайте, я куплю! Але ку хар Микола теж причепився до неї. (Кухар Микола бере одну сестрич ку за руку). Ось так іде довгий ряд. Попе реду Андрійко весело з гускою. За ним три сестрички, які кричать і просять, щоб їх додому пустити. А на кінці кухар Микола, вже втомлений і дуже здивований з то го, що сталося. (Тепер вбігає скрипаль Марко. Він грає на маленькій скрипці і підбігає подивитися на гуску). Зустрічає ця парада скрипаля Марка. Смішно йому стало і він хотів долучитись до забави, не знаючи, яка це небезпечна справа. Грає на скрипці і підбігає запи татись Миколи, що сталося. Тоді і він причепився до веселої грома ди. І машерують далі. Андрійко, гуска, три сестрички, кухар Ми кола, скрипаль Марко. Тоді гуска каже: •— Андрійку, ми тепер піде мо до царівни! (Сходять одинцем зі сцени. Входить царівна в довгій сукні з хустинкою до носа, з короною на голові. Ходить по сцені, обтираючи очі, а тоді сідає на боці на крісло). У царя далі нещастя -— не мо же його дочка сміятись — все тільки плаче. Обіцяв цар велику нагороду тому, хто її розвеселить. Всі люди у царстві дають поради, але ніщо не помагає. Сіла царівна біля вікна, бо десь чути спів дитя чих голосів. Пісня накручена на тасьмі на мелодію „Жила, була царівна“ (Діти наслідують рухами, те що співають) Була, жила царівна, царівна, царівна, Була, жила царівна, царівна сумна. Не сумуй царівно, царівно, царівно, Не сумуй царівно, царівно молода. Т ебе ми розвеселим, царівно молода, Т ебе ми розвеселим — ми діти смішні. Андрійко Смілий звусь я, уха-ха, уха-ха, А гуска моя золота, золота — ось вона. Зачарувала гусонька, всіх дітей, золота, І так всі міцно зачепились — ой, біда! Ми три сестрички бавились лялями, весело, Хотіли гуску бачити, та й зачепились — ой! Микола кухар звуся я, на ввесь світ славний пан, Грубенька гуска смакує, я з ’їв би ї ї сам. На скрипці граю скоренько, скрипаль я, пан Марко, Та й долучитись захотілось, трі-лі-лі, лі-лі-лі. (Царівна сміється. Виходить до дітей і прилучується до скрипаля. При останніх стрічках усі опускають руки і беруться за животики, сміючись): І всі сміялись х а-ха-ха, ха-ха-ха, ха-ха-ха, Скінчилась наша казочка — дякуємо вам! ЗО НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1970 Золота гуска Подаємо інсценізовану казку, що її можна вивести у Світличці. Марійка Гафткович Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
