Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
По Святій Вечері у хаті тиша, всі кудись вийшли. В кімнаті біля я- линки залишилась старенька бабу ся у фотелі. Але — шшш •— тихо! Тут ще хтось є! В норі під підло гою розмовляє мишача родина: татко, мама і четверо мишенят. Каже пан Мишко: — Настала пора! Піду я, пере гляну буфет і кухонний стіл. — Гм, — надумувалась пані Мишуня — мені б розглянутись по ялинці. Знаю ще з минулого Різдва, яка там краса, яке добро! На ниточках баламкаються і го рішки і солодкі обаріночки та ка лачики. Ще й цукерки і шоколяд- ки. До того і так на мене все є підозріння, що я все гризу. А то, знаєте, дівчинка Наталка велика ласунка, любить все понадкушу вати і кинути. Бувало зведеться на пальчики при ялинці та надкушує все солодке. А на запитання, хто це зробив, каже, що то не вона, тільки мишка. Я терплю цю обмо ву, то хай знаю за що. —- А що це таке, ялинка? — пи тають мишенята. — Чи ялинку можна їсти? — Це таке дерево, прибране цяцьками. В голод — можна б його глодати, але воно не має ані до брого смаку, ані поживи. Зате ка лачики на ньому! Гай, гай, що за смак! Бувало станеш на гіллячці, зведеш ротик угору, а тут тобі над самим носиком бам-балам солодкий калачик. їж та веселися! — Ото ж, сидіть, діти, чемно в хатці, а я йду. — Ні, ні! — закричали всі враз. — Матусю, візьміть і нас на ялин ку! На ялинку, на ялинку! -— Зро бився неймовірний шум. — Ну що ж, — так пан Миш ко. — Діти мусять вчитись пізна вати всякі чудеса. Нехай ідуть! На вид ялинки мишенята остов піли з дива. Але пані Мишуня ско мандувала: —- За мною! — Сама скоро вилізла на підставу ялинки, відро з піском, а звідти по пневі все вище і вище. А мишенята за нею. Мама спинилась під першим калачиком, що навис прямо над її носиком, та й почала гризти. Ба чать діти, що калачики самі їм в ротики падати не будуть, та й роз орились шукати їх собі. Перший синок Скочик звівся на задні лап ки, щоб поласувати. Але так стоя ти треба вміти. Він бідолаха захи тався і бабах — просто у відро, у пісок. — Пі-пі-пі — запищав. -— Пісок мені вже в очах! Мамо-о-о! — Скоро спустилась пані Мишуня синкові на підмогу. Та не минуло і хвилини, як доня Гризуня, необе режно полізла на сам крайочок ги- лячки, та й покотилась на підлогу. Знов крик — Мамо, я гину! Мене болить животик! Пі-пі-пі! В цю хвилину і з другим син ком, Місьом, пригода. Запхав го ловку у порожню чашечку від лям- почки. Як ним щось потрясе, по трясе! — Мамо, мною трясе! -— лементує, плаче. Не минуло і най меншої Пестійки. Вдивилась у бар висту лямпочку, дивувалась їй. Врешті скортіло спробувати, що це таке. Притулила носик до гаря чої жарівки. Ух! як воно впекло! Вона запищала і покотилась на до лівку. Що то було крику, лемен ту, страху! Пані Мишуня, щоб не розбудити бабусі, нагнала громад ку до нори. А там уже сидів пан Мишко. Діти пригорнулись до тат ка, та давай жалітись. -— Так то, діти •— сказав татко — ви були необережні, не пам’ята ли моїх і матусіних поучень. На будуче більш уважайте на себе! Що сталося б, якби всі мишки бу ли такі необережні? Наш мишачий рід незабаром вигинув би. А як бу ло б на світі без мишей? Вони ж такі важні! Не стало б нас — не було б про кого в книжках писа ти, не було б кого на телевізорі показувати. Всі коти, яструби, со ви, вимандрували б у світ за очі -— на пустиню, щоб там померти з жа лю і розпуки. Один жах був би. То ж бережіть діти своє здоров’я і життя! Мишенята слухали уважно, аж від усіх пригод і поучень стали сонні і голодні. Тоді показалось, що татко не дармував за той час, коли вони були на ялинці. Він за ставив столик смачною перекус кою. Були там і шинка, і солонин ка, і солодкі коржики. Заки пожи вились, вже стало пізно і час спо чити. То ж пішли спати, побажав ши собі взаїмно ,,Веселих Свят“. Г. Бойко МОРОЗЕЦЬ Морозець, морозець Не щипай за щічки! Теплі чобітки у нас Шапки й рукавички. Морозець, морозець Плещемо в долоні, У дівчаток і хлоп’ят Носики червоні. Ніна Мудрик СНІГ Хтож це, хто ж це вулицями Нині вранці біг, Хто розсипав доокола Білий, білий сніг? То зима гуляла містом В шубі сніговій, А за нею біг холодний Вітер-буревій. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1970 29 Олена Цегельська На ялинк у — на я л и н к у!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
