Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
По Святій Вечері у хаті тиша, всі кудись вийшли. В кімнаті біля я- линки залишилась старенька бабу ся у фотелі. Але — шшш •— тихо! Тут ще хтось є! В норі під підло гою розмовляє мишача родина: татко, мама і четверо мишенят. Каже пан Мишко: — Настала пора! Піду я, пере гляну буфет і кухонний стіл. — Гм, — надумувалась пані Мишуня — мені б розглянутись по ялинці. Знаю ще з минулого Різдва, яка там краса, яке добро! На ниточках баламкаються і го рішки і солодкі обаріночки та ка лачики. Ще й цукерки і шоколяд- ки. До того і так на мене все є підозріння, що я все гризу. А то, знаєте, дівчинка Наталка велика ласунка, любить все понадкушу вати і кинути. Бувало зведеться на пальчики при ялинці та надкушує все солодке. А на запитання, хто це зробив, каже, що то не вона, тільки мишка. Я терплю цю обмо ву, то хай знаю за що. —- А що це таке, ялинка? — пи тають мишенята. — Чи ялинку можна їсти? — Це таке дерево, прибране цяцьками. В голод — можна б його глодати, але воно не має ані до брого смаку, ані поживи. Зате ка лачики на ньому! Гай, гай, що за смак! Бувало станеш на гіллячці, зведеш ротик угору, а тут тобі над самим носиком бам-балам солодкий калачик. їж та веселися! — Ото ж, сидіть, діти, чемно в хатці, а я йду. — Ні, ні! — закричали всі враз. — Матусю, візьміть і нас на ялин ку! На ялинку, на ялинку! -— Зро бився неймовірний шум. — Ну що ж, — так пан Миш ко. — Діти мусять вчитись пізна вати всякі чудеса. Нехай ідуть! На вид ялинки мишенята остов піли з дива. Але пані Мишуня ско мандувала: —- За мною! — Сама скоро вилізла на підставу ялинки, відро з піском, а звідти по пневі все вище і вище. А мишенята за нею. Мама спинилась під першим калачиком, що навис прямо над її носиком, та й почала гризти. Ба чать діти, що калачики самі їм в ротики падати не будуть, та й роз орились шукати їх собі. Перший синок Скочик звівся на задні лап ки, щоб поласувати. Але так стоя ти треба вміти. Він бідолаха захи тався і бабах — просто у відро, у пісок. — Пі-пі-пі — запищав. -— Пісок мені вже в очах! Мамо-о-о! — Скоро спустилась пані Мишуня синкові на підмогу. Та не минуло і хвилини, як доня Гризуня, необе режно полізла на сам крайочок ги- лячки, та й покотилась на підлогу. Знов крик — Мамо, я гину! Мене болить животик! Пі-пі-пі! В цю хвилину і з другим син ком, Місьом, пригода. Запхав го ловку у порожню чашечку від лям- почки. Як ним щось потрясе, по трясе! — Мамо, мною трясе! -— лементує, плаче. Не минуло і най меншої Пестійки. Вдивилась у бар висту лямпочку, дивувалась їй. Врешті скортіло спробувати, що це таке. Притулила носик до гаря чої жарівки. Ух! як воно впекло! Вона запищала і покотилась на до лівку. Що то було крику, лемен ту, страху! Пані Мишуня, щоб не розбудити бабусі, нагнала громад ку до нори. А там уже сидів пан Мишко. Діти пригорнулись до тат ка, та давай жалітись. -— Так то, діти •— сказав татко — ви були необережні, не пам’ята ли моїх і матусіних поучень. На будуче більш уважайте на себе! Що сталося б, якби всі мишки бу ли такі необережні? Наш мишачий рід незабаром вигинув би. А як бу ло б на світі без мишей? Вони ж такі важні! Не стало б нас — не було б про кого в книжках писа ти, не було б кого на телевізорі показувати. Всі коти, яструби, со ви, вимандрували б у світ за очі -— на пустиню, щоб там померти з жа лю і розпуки. Один жах був би. То ж бережіть діти своє здоров’я і життя! Мишенята слухали уважно, аж від усіх пригод і поучень стали сонні і голодні. Тоді показалось, що татко не дармував за той час, коли вони були на ялинці. Він за ставив столик смачною перекус кою. Були там і шинка, і солонин ка, і солодкі коржики. Заки пожи вились, вже стало пізно і час спо чити. То ж пішли спати, побажав ши собі взаїмно ,,Веселих Свят“. Г. Бойко МОРОЗЕЦЬ Морозець, морозець Не щипай за щічки! Теплі чобітки у нас Шапки й рукавички. Морозець, морозець Плещемо в долоні, У дівчаток і хлоп’ят Носики червоні. Ніна Мудрик СНІГ Хтож це, хто ж це вулицями Нині вранці біг, Хто розсипав доокола Білий, білий сніг? То зима гуляла містом В шубі сніговій, А за нею біг холодний Вітер-буревій. НАШЕ ЖИТТЯ — СІЧЕНЬ, 1970 29 Олена Цегельська На ялинк у — на я л и н к у!
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
