Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Цілком ясно! Одного ранку малий Денисик вискочив із ліжечка так рано, що навіть ще сонечко не встало. Бі гає він по хаті жваво та й кличе: — Мамо, мамо! Мама дуже неохоче відкрила очі. — Мамо, де той песик, що ді дусь мені дав? Де мій песик? Ма ма, яка раненько не дуже любить відгадувати загадки, попросила його сидіти тихенько. Але хлоп чик далі: — Де той песик? Де мій песик? Мама встала. — Денисику, каже — у тебе немає песика, ні малого, ні великого. Денис спустив сум ненько губку. — А я його щойно бачив! Такий гарний до мого лі жечка прибіг! — О! — Мама зрозуміла. Та ж це не справжній песик був. •— Це лиш сон, Денисику. •— Сон? А де той сон тепер? — Немає. Це лиш снилося тобі. — Де є те, що сни лося? далі питає хлопчик. Мама усміхнулася: — У твоїй голівці за спаній! — Я знаю де голівка, каже Денис — і там песик не зміститься. Мама засміялася: — О ні, він тіль ки в уяві твоїй! — А де моя ...уя ва? Де? — У твоїх думках. — А де вони? — У голівці. — Але я їх не бачу! Мама почувалася, як лю дина, що ставила питання єгипет ському Сфінксові, який на кожне питання загадкою відповідав. Але якось мусіла вияснити три-літньо- му хлопчикові, що таке сон. — Ану, Денисику, спробуй за плющити очі! Денис замкнув очка, але з-під вій обсервував маму. — Ні, сильно закрий, неначе спиш! Заплющив. — Ну, тепер подумай про свого песика -—- чи бачиш йо го? — О так, бачу •— хлопчина зрадів, аж очка відкрив — О... о... вже нема... і я його не дуже добре бачив! — Бо ти не спав, вияснює ма ма — і про щось інше думав і все ще чув, коли я до тебе говорила. Коли спимо, то не бачимо і май же не чуємо. Тоді наші думки по являються нам наче живі. Чи ро зумієш? Денис махнув голівкою. — О так, мені вже три роки. Я вже все розумію! Зраділа мама, що такий розум ний хлопчик у неї. Поцілувала йо го і пішла до кухні каву пити. За кілька хвилин чує •— Ба-бах! Щось сильно гримнуло на підлогу. Біжить до спальні. Денис стоїть коло шафи, а дошка до прасування лежить на підлозі. Ксеня, Петрусь і Таня збудились одного дня дуже рано. Нині їм треба щось важного зробити. Над ходить День Мами -— мусять під готуватись. Петрусь каже: -— На ша мама цілий день працює -— ва рить, миє, зашиває, прасує. Не має вона забавок — зроблю я їй вітрячок. Нехай з нами побігає, поскаче, буде їй весело по праці. — Ходімо вниз до тої кімнати, де тато дозволив нам усе майстру вати. Двері закрили до пивниці. Не можна заходити — це таємниця! Петрусь поміряв і покраяв па пір, прикріпив патичка і зробив вітрячка. Ксеня з фільцу вшила зе лену черепашку, фасолькою її на повнила. її може один до од ного кидати, ловити і скакати. А Таня найменша не майструвала, лиш задумалась і щось тихенько собі співала. Працювали так годин дві, аж по мучились усі. На гору пішли до мами, не з порожніми руками. Ду же мама здивувалась, дарунків тих не сподівалась. •—- Я скоренько скінчу, все що маю зробити. На дворі так тепло вже сонечко сві тить! Петрусь допоміг мамі посуд складати. Він старший і вміє зро бити порядки. А Ксеня сестричку малу причесала, зате їй Таня су конку зап’яла. Тоді всі весело за — Що сталося? Хлопчик спу стив очі. — Дошка впала! — А чого ти до шафи ліз? Де нис ще нижче спустив очі, та при знався, що песика шукав! — Ой, та ж я тобі щойно вияс нювала. Песика немає. Він снився тобі! — Так, Денис глянув на ма му — але як він скінчив снитись мені, то де він сховався? Мама лиш підкинула руки вгору і більш не вияснювала. Деякі речі можна лише зчасом зрозуміти, або як хтось вже такий великий і ро зумний як ви, діти. Наталка руки взялись, забавки пробувати до парку пішли. Ах, радости було і сміху кругом, як мама побігла з новим вітряч ком! Тоді хвилинку тихенько від почивали й на другу гру рядоч ком всі стали. З рук до рук поска кала черепашка зелена. Цей мамі дарунок зробила ось Ксеня. •— Те пер на черзі наша Таня маленька. Певно придумала щось веселень ке! Наперед вийшла Таня відважно і жваво, аж Петрусь і Ксеня почали бити браво. Вона вже стояла на дубовім пеньку. — Я пісню для мами зложила таку: — їжак, їжак, їжачок Має повно колючок, Як не мав би колючок, То не був би їжачок! Усі засміялись. -— Ай справді, так так! Та ж без колючок, то не був би їжак! І Таню-сміхунку за руки взяли, до хати веселі назад усі пішли. ________________ 3 . П. Замовляйте складанку „ У К Р А ЇН С Ь К А Х А Т А “ „ Г А Г ІЛ К И “ по 2 .0 0 дол. O S V IT A , 9 4 7 M e e tin g h o u s e R d . R y d a l, P a . 1 9 0 4 6 П одарунки в Д ень Мами НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1969 29
Page load link
Go to Top