Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Цілком ясно! Одного ранку малий Денисик вискочив із ліжечка так рано, що навіть ще сонечко не встало. Бі гає він по хаті жваво та й кличе: — Мамо, мамо! Мама дуже неохоче відкрила очі. — Мамо, де той песик, що ді дусь мені дав? Де мій песик? Ма ма, яка раненько не дуже любить відгадувати загадки, попросила його сидіти тихенько. Але хлоп чик далі: — Де той песик? Де мій песик? Мама встала. — Денисику, каже — у тебе немає песика, ні малого, ні великого. Денис спустив сум ненько губку. — А я його щойно бачив! Такий гарний до мого лі жечка прибіг! — О! — Мама зрозуміла. Та ж це не справжній песик був. •— Це лиш сон, Денисику. •— Сон? А де той сон тепер? — Немає. Це лиш снилося тобі. — Де є те, що сни лося? далі питає хлопчик. Мама усміхнулася: — У твоїй голівці за спаній! — Я знаю де голівка, каже Денис — і там песик не зміститься. Мама засміялася: — О ні, він тіль ки в уяві твоїй! — А де моя ...уя ва? Де? — У твоїх думках. — А де вони? — У голівці. — Але я їх не бачу! Мама почувалася, як лю дина, що ставила питання єгипет ському Сфінксові, який на кожне питання загадкою відповідав. Але якось мусіла вияснити три-літньо- му хлопчикові, що таке сон. — Ану, Денисику, спробуй за плющити очі! Денис замкнув очка, але з-під вій обсервував маму. — Ні, сильно закрий, неначе спиш! Заплющив. — Ну, тепер подумай про свого песика -—- чи бачиш йо го? — О так, бачу •— хлопчина зрадів, аж очка відкрив — О... о... вже нема... і я його не дуже добре бачив! — Бо ти не спав, вияснює ма ма — і про щось інше думав і все ще чув, коли я до тебе говорила. Коли спимо, то не бачимо і май же не чуємо. Тоді наші думки по являються нам наче живі. Чи ро зумієш? Денис махнув голівкою. — О так, мені вже три роки. Я вже все розумію! Зраділа мама, що такий розум ний хлопчик у неї. Поцілувала йо го і пішла до кухні каву пити. За кілька хвилин чує •— Ба-бах! Щось сильно гримнуло на підлогу. Біжить до спальні. Денис стоїть коло шафи, а дошка до прасування лежить на підлозі. Ксеня, Петрусь і Таня збудились одного дня дуже рано. Нині їм треба щось важного зробити. Над ходить День Мами -— мусять під готуватись. Петрусь каже: -— На ша мама цілий день працює -— ва рить, миє, зашиває, прасує. Не має вона забавок — зроблю я їй вітрячок. Нехай з нами побігає, поскаче, буде їй весело по праці. — Ходімо вниз до тої кімнати, де тато дозволив нам усе майстру вати. Двері закрили до пивниці. Не можна заходити — це таємниця! Петрусь поміряв і покраяв па пір, прикріпив патичка і зробив вітрячка. Ксеня з фільцу вшила зе лену черепашку, фасолькою її на повнила. її може один до од ного кидати, ловити і скакати. А Таня найменша не майструвала, лиш задумалась і щось тихенько собі співала. Працювали так годин дві, аж по мучились усі. На гору пішли до мами, не з порожніми руками. Ду же мама здивувалась, дарунків тих не сподівалась. •—- Я скоренько скінчу, все що маю зробити. На дворі так тепло вже сонечко сві тить! Петрусь допоміг мамі посуд складати. Він старший і вміє зро бити порядки. А Ксеня сестричку малу причесала, зате їй Таня су конку зап’яла. Тоді всі весело за — Що сталося? Хлопчик спу стив очі. — Дошка впала! — А чого ти до шафи ліз? Де нис ще нижче спустив очі, та при знався, що песика шукав! — Ой, та ж я тобі щойно вияс нювала. Песика немає. Він снився тобі! — Так, Денис глянув на ма му — але як він скінчив снитись мені, то де він сховався? Мама лиш підкинула руки вгору і більш не вияснювала. Деякі речі можна лише зчасом зрозуміти, або як хтось вже такий великий і ро зумний як ви, діти. Наталка руки взялись, забавки пробувати до парку пішли. Ах, радости було і сміху кругом, як мама побігла з новим вітряч ком! Тоді хвилинку тихенько від почивали й на другу гру рядоч ком всі стали. З рук до рук поска кала черепашка зелена. Цей мамі дарунок зробила ось Ксеня. •— Те пер на черзі наша Таня маленька. Певно придумала щось веселень ке! Наперед вийшла Таня відважно і жваво, аж Петрусь і Ксеня почали бити браво. Вона вже стояла на дубовім пеньку. — Я пісню для мами зложила таку: — їжак, їжак, їжачок Має повно колючок, Як не мав би колючок, То не був би їжачок! Усі засміялись. -— Ай справді, так так! Та ж без колючок, то не був би їжак! І Таню-сміхунку за руки взяли, до хати веселі назад усі пішли. ________________ 3 . П. Замовляйте складанку „ У К Р А ЇН С Ь К А Х А Т А “ „ Г А Г ІЛ К И “ по 2 .0 0 дол. O S V IT A , 9 4 7 M e e tin g h o u s e R d . R y d a l, P a . 1 9 0 4 6 П одарунки в Д ень Мами НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1969 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
