Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Наше інтерв’ю Для пам’яті сестри Українська Вільна Академія На ук повідомляє у своєму заклику про те, що збирає передплату на життєпис Лесі Українки, написа ний її сестрою. Життєпис зладила Ольга Косач-Кривинюк п. н. „Ле ся Українка, Хронологія життя і творчости", розміру около 850 сторінок друку. Заклик підписала Ізидора Борисова, наймолодша се стра Лесі. Поява такої книжки — це ве лика подія у дослідженні життя і творчости великої поетеси. Тому користаємо з зустрічі з Ізидорою Петрівною, щоб поговорити на цю тему. Нас цікавить у першу чер гу постать авторки, що так дбай ливо і з запалом зібрала весь до рогоцінний матеріял. Ізидора Петрівна розказує охо че. З її слів зарисовується по стать старшої сестри Ольги. Вона була на 6 років молодша від Лесі і хоч це в дитинстві відстань ве лика, проте багато з дитячих і ю- них літ запам’ятала. Вдачею обидві сестри різнились від себе. Коли Ле. ся з успосіблення була більш по дібна до батька, то Ольга з вдачі і вигляду була більш подібна до матері. Та й зацікавлення в них були різні і закінчивши гімназію Ольга Петрівна здійснила свою мрію — стала студіювати медици ну. У тому часі (кінець 90-их pp.) єдиною доступною для дівчат була Вища Жіноча Школа у Петербурзі, її й закінчила Ольга Петрівна у 1903 р. Вона спеціялізувалась у дитячих недугах. Це був час, коли Земства поширили сітку лікарської опіки над сільським населенням, а Оль га Петрівна завжди мріяла про та ку роботу. Коли закінчила спеці- ялізацію, тоді з доручення Зем ства виїхала в західню Европу для пізнання опіки над сиротами й під кинутими дітьми. Пізнала ці уста нови в Англії, Німеччині, Франції, Італії й Австро-Угорщині, щоб найкраще з того вибрати і примі- нити в Україні. А потім стала пра цювати в Лоцманській Кам’янці біля Дніпропетровська. Там був великий збірний пункт для тих ді тей, а з нього передавали для вихо вання в селянські родини. Поза ви ховним наглядом був потрібний лі карський і ним завідувала Ольга Петрівна Косач. Та в міжчасі і в її особистому житті зайшла зміна. Вона одружи лась із Михайлом Василевичем Кривинюком і внедовзі стала ма тір’ю. Син Михайло вніс в її життя багато щастя. Чоловік Михайло Василевич працював у Волжсько- Камському Банку в Дніпропетров ську і здавалось, що перед друж ною родиною стелиться ясний шлях. Та незабаром підсунулось горе, бо несподівано померла дру га дитина, донечка, півтори року. Ольга Петрівна цю страту боляче пережила. Третя їх дитина (син Василь) вродилася під час наско ку махновців на Лоцманську Ка м’янку. А потім другий удар — арештування чоловіка і процес Спілки Визволення України. Сім’я жила тоді вже в Києві. По трясена цими родинними пережи ваннями Ольга Петрівна вже не повернулась до лікарського зван ня. Вона прийняла спочатку пра цю викладача української мови, а від 1929 р. працювала в медич ному відділі Бібліотеки УАН до виїзду на еміграцію. Михайло Ва силевич дістав умовний присуд, але в підсовєтських умовах це бу ло рівнозначне з повсякчасним на глядом НКВД. Так і сталося, бо Михайла Ва- силевича заарештовано вдруге. Потім він відвідав сина, що пере бував на засланні і вже не міг по вернутися до Києва. А вибух ні мецько- совєтської війни дозволив Ользі Петрівній виїхати на захід. Запитуємо, як і коли вона заду мала цей вище згаданий життєпис. — Ольга Петрівна пильно ли стувалась із Лесею і зберігала всі ці листи. Звісно, в молодих роках ще думки про життєпис не було, а це постало щойно у 30-тих pp. То ді вона почала записувати спога ди про родинний дім, користую чись власними переживаннями й о- повіданнями інших членів родини. При тій нагоді збирала й упоряд ковувала світлини й документи. Перед вибухом 2. світової війни пощастило їй переглянути листу вання Лесі Українки з Михайлом Драгомановим. А вже в дорозі на захід вона затрималась у Львові, де в Бібліотеці НТІІІ переховува лось листування Лесі Українки з видатними галицькими діячами. Подивляємо, як можна було збе регти це в умовинах підсовєтської дісности. -— Воно й не далося зберегти усе, відповідає Ізидора Петрівна. Коли в 2. половині 30-их pp. за висла загроза арешту над цілою родиною (як відомо, Ізидора Пе трівна пробула на засланні два ро ки), тоді Ольга Петрівна боялась за те дорогоцінне листування. Ча стину його віддала на переховай- ня до Академії Наук в рукописний відділ. Та коли після вибуху вій ни прийшла це відобрати, тоді їй того не повернули, заслоняючись тим, що воно вже вивезене. Та з тих листів знято копії і вони теж втягнуті в життєпис Лесі Українки. Коли й як удалось закінчити життєпис, запитуємо. — Це сталося в Празі 1944 р. Ольга Петрівна спинилася там з сином Василем. Отже й закінчила вона свій великий твір, передчу ваючи вже близький кінець. Перед закінченням війни родині вдалось виїхати до Баварії і тут її вичер паний організм піддався смертель ній недузі. Дня 11. листопада 1945 р. вона відійшла у вічність. Та залишила за собою великий НАШЕ ЖИТТЯ — ТРАВЕНЬ, 1969 9 Ольга Косач-Кривинюк, авторка ж иттєпису Лесі Українки O lh a K o s a c h -K r y w y n iu k , siste r o f L e sy a U k r a in k a , w r o te a b io g r a p h y o f th e g r e a t p o e te s s
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
